Події останніх шести місяців змусили Міністерство освіти переглянути погляди на виховання молоді. Окрім знань, навчальні заклади прививатимуть дітям патріотизм та любов до Батьківщини. Зокрема, перший урок у школах цього року матиме назву «Україна — єдина країна». Він буде спрямований на формування в учнів розуміння єдності та цілісності нашої країни, почуття приналежності до України, усвідомлення себе громадянином, готовність служити Батьківщині та ставати на захист інтересів, виховувати повагу до державних символів, шанобливе ставлення до представників інших національностей.
Протягом уроку вчителі розповідатимуть про події, що сприяли утвердженню незалежної Української держави, акцентуватимуть увагу на тому, що Україна — єдина і неподільна, що Донбас та Крим — це також частини України, а люди, які там мешкають, її громадяни. Зосередять увагу учнів на Київській державі Володимира Великого, Ярослава Мудрого, створенні першої християнської республіки в Європі — Запорозької Січі, започаткуванні власної державності в Українській Народній Республіці, проголошенні 1991 року незалежності України, прояві громадянської активності під час помаранчевої революції 2004 року і, звичайно, Революції Гідності, що призвела до політичних та суспільних змін в Україні, а також подвигу українських військових та добровольців у боротьбі з російськими бойовиками, які тероризують східні регіони України.
На початку заняття учні вшанують пам’ять героїв Небесної Сотні, воїнів та інших загиблих у боротьбі за єдність держави хвилиною мовчання.
Також Міністерство освіти радить школам провести цикл «уроків мужності». Темами цих уроків мають бути мужність українських військових та добровольців, їх вірність присязі українському народові, готовність віддати життя за мир і спокій в Україні, а також героїзм простих українців, які допомагають забезпечувати військо захисним спорядженням та продовольством. Варто згадати і про українців, які приймають у себе вимушених переселенців. Форма уроків, говорять у Міносвіти, може бути різноманітною. Зокрема, радять проводити зустрічі з учасниками бойових дій, волонтерами та відвідувати військові частини.
Вадим ВАСЮТИНСЬКИЙ, соціальний психолог:
— Зараз суспільство визріло, щоб позитивно сприймати інформацію про те, що Україна — єдина і незалежна. Якби масова свідомість не була до цього готова, то можна було б скільки завгодно кричати про «неньку Україну», але ефект був би недостатнім. Зараз же більшість суспільства готова сприймати патріотичну, позитивну інформацію. Отже, оскільки є запит і він є позитивним, то цією ситуацією треба скористатися, тим більше, коли йдеться про дітей та молодь. Виховання патріотизму — це обов’язок кожної держави світу, ми не маємо бути винятком.
Яким чином це треба робити? Це складне питання. Будь-яку інформацію люди сприймають по-різному. На масовому рівні домінує сприймання простих, невигадливих, прямолінійних форм. Інформація має бути чорно-білою: Україну ми любимо і не інакше; все українське — це добре; альтернатив патріотизму — немає; живеш в Україні — повинен бути патріотом; нависла загроза — усі зобов’язані боронити Батьківщину. Це яскраві категоричні думки, яких очікує масова свідомість. Такий вплив не повинен передбачати сумнівів, багатозначності, можливості альтернативних думок, тим паче, коли ми говоримо про дітей. Діти молодшого та середнього віку потребують чітких відповідей на питання, які перед ними стоять. Дітей не варто травмувати суперечностями, дитячий мозок їх не сприймає. Хоча у старших класах вже можна привчати учнів до того, що бувають різні погляди та різні думки, різні відповіді на одне і те ж питання, якщо на перший погляд ці думки суперечать одна одній, то насправді — відображають різні аспекти процесу. До того, що життя більш складне і діалектичне, люди приходять частіше у студентському віці. Ось цю вікову групу треба спонукати до обговорень і обміну думками, сприйняття різних позицій.
Водночас надмірний патріотизм може бути і небезпечним. Людина настільки впевнена, що її патріотизм найбільш правильний, що починає не сприймати патріотизм інших людей щодо її країни. До прикладу, росіяни — страшенні патріоти, але патріотизм українців вони сприймають як річ ненормальну.
