Сільськогосподарському секторові знову готують великі завдання. «2011 рік повинен стати свого роду Рубіконом, з якого розпочнеться докорінна модернізація вітчизняного агропромислового виробництва», — заявив учора прем’єр-міністр України Микола Азаров. За його словами, теперішня продуктивність вітчизняного сільськогосподарського виробництва в три-п’ять разів нижча за аналогічні показники європейських країн. Далі таку відсталість, на думку Азарова, терпіти не можна.
Тому прем’єр-міністр доручив профільному міністру забезпечити селян усім необхідним для успішного проведення весняно-польових робіт та допомогти їм із закупівлею добрив, засобів захисту росли. Через кредити уряд планує підтримати підприємства, які зголосяться інвестувати в нові сорти рослин, у генетичне поліпшення стада та у введення революційних агротехнологій тощо.
На шляху до модернізації АПК, на думку прем’єра, потрібно також змінити аграрну науку. Вона повинна демонструвати конкретний результат у відповідь на багатомільярдні державні вкладення. Крім того, аграрне міністерство має прослідкувати, щоб українські лани засівали не тільки ріпаком, а й іншими культурами (наприклад, гречкою), щоб у країні не виникало загрози продовольчого дефіциту.
Наскільки реалістичне виконання поставлених прем’єр-міністром завдань? Та чи вписуються вони в реальні дії державної машини по відношенню до аграріїв? Про це «День» запитав експертів галузі.
КОМЕНТАРI
Микола МИРКЕВИЧ, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України:
— Ні, зроблені заяви та реальні дії влади різняться. Слідкуючи за аграрними нормами бюджету, за процесом квотуванням зерна та змістом Податкового кодексу, можу зробити один висновок — говорять одне, а роблять — інше. Цього року фінансування галузі скоротилося порівняно з минулим роком. Однак і виділені для АПК кошти не доходять до тих, хто виробляє 80% всього молока чи вирощує овочі. Вони концентруються в центрах, далі їх віддають великим аграрним компаніям за певними домовленостями. Подивіться, хто сьогодні бере кредити в банку? Фермери-селяни, які трудяться на землі, не мають такої можливості. Банківські клієнти — великі компанії. Саме вони отримують від держави компенсацію за відсотковими ставками взятих кредитів.
На мій погляд, щоб модернізувати АПК, спочатку потрібно загалом змінити аграрну політику в державі. Варто почати з елементарних речей. Наприклад, Україна — член СОТ. У інших країнах-членах СОТ фермери отримують від держави на тонну вирощеної пшениці близько 100 доларів у вигляді дотації, а потім вирощений врожай продають за максимальними цінами. А що мають українські селяни? Дотація — нуль, а продають пшеницю на 100 доларів дешевше. Хіба так можна виграти ринкову конкуренцію? Ні. Тому держава має встановити прозорий механізм дотування, щоб і прості фермери могли на ці дотації претендувати, та ліквідувати «кишенькові» дотації. Наступний крок — пільгове оподаткування. У 2010 році до бюджету АПК перерахував 25 мільярдів гривень, а отримав 11 мільярдів гривень.
Іван ТОМИЧ, голова Союзу учасників сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України:
— Які основи реформування, якщо цьогорічне фінансування АПК — одне з найскупіших за останнє десятиліття. Загалом на галузь держава планує виділити приблизно на 25% менше порівняно з 2010 роком — 10 мільярдів гривень. Якби бюджет складали на основі прийнятої законодавчої бази, то варто було б виділяти на АПК не менше 40 мільярдів гривень. Щоб провести радикальне реформування, щороку потрібно виділяти 50 мільярдів гривень! В 2011 році маємо тільки п’яту частину того, що потрібно для радикальних змін в АПК.
