Учора в редакції «Дня» відбулася зустріч із письменником Василем Шкляром. Його найновіша книжка «Залишенець. Чорний ворон» стала справжньою «подією з продовженням».
По-перше, саме цей роман виявився одним із зразків сучасної української літератури 2009 — 2011 років, що найбільше продаються, й отримав відзнаку «Книжка року». По-друге, рішенням експертів Шевченківського комітету за нього Василеві Шкляру було присуджено Шевченківську премію. Однак негайно після цього в засобах масової інформації з’явилися обвинувачення цієї книжки ( відтак, і автора) у ксенофобії, нетерпимості. Шкляр, зрештою, прийняти премію відмовився, попросивши про «перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба Дмитра Табачника».
— У романі я назвав речі своїми іменами, — сказав письменник під час зустрічі. — Без евфемізмів і недомовок. Інакше цей твір не мав би такого впливу. Я сам родом із Холодноярського краю, з тієї «території духу», де пам’ять про повстанців 20-х років не зникала, тому добре знав, про що і як писати.
Отже, Василь Шкляр опинився на перехресті суто літературних і суспільно-політичних ліній напруги. І розмова в редакції, відповідно, стосувалася як літератури, культури, так і тієї ситуації, що склалася сьогодні в українському соціумі. Про все це ви зможете прочитати в одному з найближчих номерів «Дня».
