Нова книжкова презентація в офісі фонду «Відродження» із серії аналогічних акцій, що стали вже традиційними для Фонду, несла в собі на цей раз яскраво виражений соціальний, політичний пафос і навіть певну злободенність. Недивно, адже минулої п’ятниці видавничий будинок «Всесвіт» презентував книги двох знаменитих політологів, відповідно, ХIХ і ХХ століть: Алексиса де Токвіля («Про демократію в Америці») і Анджея Валицького («Марксизм і стрибок у царство свободи»). Книга Токвіля давно вже увійшла в легенди і класичну літературу на правах знаку епохи: і у Тургєнєва, і у Толстого герої їхнiх романів — просвітницькі ліберали і нігілісти читають графа де Токвіля. Аналіз французьким аристократом політичного устрою Сполучених Штатів ось уже півтора століття залишається фундаментальною розвідкою про принципи демократії. Працею нищівною: практично всі консервативні мислителі Російської імперії нападали на буржуазну цивілізацію, користуючись аргументами прогресиста Токвіля. У той же час саме «Про демократію в Америці» — одна з найпереконливіших книг, що доводять: іншої розумної альтернативи розвитку будь-якого суспільства, ніж демократія, просто не існує. Саме це, як підкреслив рецензент книги Вадим Скуратівський, робить Токвіля «найактуальнішим співрозмовником з нашим сучасником». Абсолютно протилежний шлях розвитку — у глухий кут — блискуче проаналізовано у фундаментальній праці Анджея Валіцького. Автор переконливо показує згубний парадокс марксизму: будучи за своїм задумом вченням про свободу, на практиці цей напрям думки обертається «мобілізаційною ідеологією». Рецензент перекладу «Марксизму і стрибка в царство свободи» Микола Рябчук чітко сформулював суть цієї суперечності — просто «марксистська філософія свободи не піддається перекладу на мову права і політики». Глибина і точність аналізу дозволила Валіцькому, на думку пана Рябчука, передбачити падіння комуністичної системи ще задовго до того, як з’явилися перші ознаки цього краху. Отже, обидві книги — про найвільнішу і найменш вільну системи життєустрою — понині залишаються вкрай актуальними для всього пострадянського простору. На жаль або на щастя — це питання. Відповідь на нього, напевно, залежить від того, хто і як буде ці книги читати.
