В Києві, на Андріївському узвозі, пройшов 11 кіновідеофестиваль «Відкрита ніч». Усі ознаки цього міні-форуму лишилися незмінними: романтична атмосфера в кінотеатрі під зоряним небом, сила-силенна фільмів (цього року — 32, шість годин перегляду) та ентузіастична публіка, котра все те дивиться. Плюс торішнє нововведення — пряма трансляція фестивалю по УТ-1.
Конкурс був дещо слабший, аніж минулого року, принаймні, на думку журі, котре вирішило не присуджувати Гран-прі. Проте безумовні лідери були. Наприклад, ігрова «Приблуда» одеського режисера Валерія Ямбурського отримала приз як кращий дебютний фільм, приз глядацьких симпатій за підсумками інтерактивного голосування на Першому Національному (зібрав понад 400 голосів), а виконавця головної ролі Ярослава Гаврилюка відзначили як кращого актора фестивалю (врахувавши його роботу ще й у фільмі «Жах»). Такий успіх пояснюється професіоналізмом режисера, кумедністю і водночас зворушливістю історії. Песик-приблуда створює самотньому літньому чоловіку масу проблем, але, врешті-решт, стає його добрим ангелом, єдиним порятунком від самотності, та ще й допомагає помиритися з сусідом.
Увагу публіки привернула до себе і міні-комедія «Лесичку, до тебе прийшли» (режисер Яна Антонець). Цей нарис про муки творчості та нездоланні протиріччя між творцем і його оточенням відзначили призами за кращу операторську роботу в категорії відеофільмів (оператор С. Нікіфоров) і кращому акторові (Олег Примогенов) та дипломом у номінації «студентське кіно».
Кращим студентським фільмом визнали ігровий мелодраматичний «Борг» (режисер Марина Горбач) — традиційно зняту оповідь про батьків та синів. Приз оргкомітету отримала й інша мелодрама «Одна» (режисер Дмитро Мойсеєв). Натомість, «Крила» (режисер Олександр Усік) — легко і поетично зроблена телезамальовка про відставного пілота — отримали відзнаку як краща робота конкурсу «Відкрите кіно» (ігрові фільми).
Окремий конкурс «мІнІанІма» зібрав мультфільми студії «Червоний собака». Кращою роботою визнали «Поза грою», постановка — Дмитро Колосов, Анна Валенса, — візуально цікаву чорно-білу роботу, де об’єктами анімування стали руки та шахові фігури. Іншим «собаківським» фільмам — між іншим, кожний з них виконаний у своїй техніці — дісталися дипломи: мальованій «Самій» (режисер Анна Новицька), аплікаційній «Історії замку червоних троянд» (режисер Віктор Тупік), і, мабуть, найвишуканішій з усіх «Репетиції», де режисер Анастасія Любченко сумістила живого актора і мальованих персонажів.
А втім, змагальне напруження створювали й інші картини, хоча й не відзначені призами, проте зроблені достатньо талановито. Наприклад, «Блаженні острови» — експериментальна й водночас поетична робота Олександра Дірдовського, присвячена пам’яті одного з найдивовижніших київських художників — Федора Тетянича. Чи документальна роуд-муві «Тібет-нелегал» (режисер Слава Попов) про пригоди українського молодіжного театру в Китаї. Або винахідлива пластилінова анімація Аліни Комської «А сенс?», гострий соціальний документ Тараса Томенка про життя породіль у в’язниці «Мамочки»...
Власне, «Відкрита ніч» являє собою щось на кшталт регістратора стану українського молодого кіна. Цьогорічний висновок радше оптимістичний — пацієнт живий-здоровий (вбогі фільми на обшарпаній простроченій плівці та заіржавілій апаратурі, здається, відійшли у минуле), хоча ще трохи кволий. Та то нічого. Добре харчування, поблажливе фінансування та наполеглива робота допоможуть.
