Учора в Академії педагогічних наук відбулися збори, присвячені найцікавішій темі, — морально-етичному вихованню дітей та молоді в нинішніх нелегких соціальних умовах. Виховання дітей — тема завжди актуальна і дуже неоднозначна. З одного боку, як свідчить відома мудрість, у цьому питанні кожен дорослий вважає себе експертом. З іншого, нинішньому підростаючому поколінню не пощастило «підростати» в епоху змін: після відходу від комуністичних цінностей ми опинилися в ідеологічному вакуумі, й на сьогодні не існує єдиної загальнодержавної моралі, яка могла б протистояти моралі улюблених нашими дітьми героїв голівудських бойовиків. «Все це породжує у дітей тривожність, жорстокість, невпевненість у майбутньому, — вважає академік АПН України Ольга Сухомлинська. — I на цьому тлі виникають дитяча проституція, безпритульність, наркоманія та інші негативні явища». Словом, потрібно щось робити. От що? Думки педагогів і чиновників в цьому питанні істотно розходиться.
Нагадаємо, ще півроку тому Президент Віктор Ющенко віддав розпорядження Міністерству освіти і науки підготувати новий курс для шкільної програми — «етика віри». Назва курсу спочатку задумувалася як «християнська етика», але, оскільки на території України проживають і вчаться не лише християни, курс було трансформовано в більш політкоректну «етику віри». Міністерство освіти ідею підхопило й на диво швидко втілило в життя. Здавалося б, найпростіше розв’язання питання — замінити відсутність світської моралі мораллю релігійною, яка, з одного боку, перевірена століттями, а з іншого — збiгається з елементарними правовими засадами держави. Але педагоги виступають проти такої практики. I справа тут не лише в конституційному розділенні школи та церкви.
«Спочатку був підписаний наказ про введення нового предмета, а вже потім — про розробку його основ. Як можна викладати ще не розроблену дисципліну? Хто сьогодні може сказати, що таке етика віри?» — висуває перший аргумент О. Сухомлинська. Крім того, суспільна мораль, на думку академіка, в деяких питаннях істотно відійшла від християнської й пропагує протилежні цінності. Так, якщо сьогодні в цивілізованому світі головною цінністю вважається індивідуальність, а головне завдання держави — мінімізувати неприємності кожного окремого громадянина, то християнська віра вважає єдиним шляхом до щастя страждання. I чим більше цих страждань — тим більше людині пощастило.
Більш того, чиновники планують піти далі, переглянувши основи викладання в школах біології (!). Очевидно для того, щоб дарвінізм не суперечив божественній теорії походження людини. Такий підхід, природно, обурив учених і викладачів. Останні вбачають у ньому повернення до радянського радикалізму, тільки тепер педагогів замість безбожництва намагаються примусити пропагувати релігійність.
Що ж пропонують нам педагоги? По-перше, по можливості обмежувати дитину від негативної інформації — бойовиків, комп’ютерних «стрілялок», та й від звичайних телевізійних новин. По-друге, постійно пояснювати дітям — що добре, а що погано, що нормально, а що — ні. По-третє, сприяти спілкуванню дитини з мистецтвом. Музична школа, танцювальний або художній гурток, читання якісної літератури, безумовно, сприятимуть розвитку духовності. Мораль у кожній родині має бути своя — світська або релігійна. «Ми повинні ширше тлумачити поняття духовності, — говорить О. Сухомлинська. — Це не лише релігія, це культура, це антропософія, це ідеї прекрасного, єдності законів і космосу». Курс етики для школярів Академія педагогічних наук вважає необхідним і готова його розробити.
Але є ще одна проблема етичного виховання в школі. Це — шкільні вчителі. Чи достатньо вони моральні й духовні для того, щоб викладати мораль і духовність дітям? Сьогодні престиж професії шкільного вчителя не дуже високий, так би мовити, пропорційний розміру вчительської зарплати. Відповідно і кадри до школи йдуть не найкращі. «Як можна в умовах приниження виховати людину з почуттям власної гідності?» — запитує О. Сухомлинська. От про це якраз варто подумати Міністерству освіти і Президенту.
