Виборча компанія стартувала, партії і блоки провели свої з’їзди, озвучили основні «меседжі», дали обіцянки, визначилися зі списками. Одним словом, уже можна підбити деякі проміжні підсумки. Ми попросили зробити це відомого українського політолога Віктора НЕБОЖЕНКА.
— Вікторе Сергійовичу, днями три політичних важковаговика «Наша Україна», БЮТ і Партія регіонів провели свої з’їзди. Ваші враження...
— Складається дуже важлива еволюція партійної системи України. Вона полягає в тому, що Партія регіонів намагається стати не партією Донецька, а партією кількох регіонів. І це дуже важливо. Навіть поява знаменитого Шуфрича в першій п’ятірці — це спроба таким насильницьким чином репрезентувати західні регіони. Він не представляє рештки СДПУ(О), він представляє передусім західні регіони.
Крім того, з’їзд засвідчив, за формулюванням, за змістом, за списками, за організацією, що Партія регіонів перетворюється на КПРС. Те, що трапилося з «Единой Россией», партією влади в РФ, також відбувається з Регіонами. Може вони цього не відчувають, але це класична КПРС.
З протилежного боку відбуваються інші процеси. І БЮТ, і «Наша Україна» змагаються одна з одною в дуже небезпечній тенденції — поєднання лівої демагогії із формальними правими принципами. Тобто в націонал-соціалізмі. І та, і інша сила хворіють — поки в легкій формі — на дві дуже страшні європейські хвороби. Не можна поєднувати соціалізм і націоналізм. До фашизму там далеко, але факт той, що це їм вдається: ліва риторика і демонстрація національних цінностей.
— А яка, на вашу думку, якість списків?
— У «Нашій Україні» якість списків така, як ми і передбачали. Ідея про те, що йде оновлення за рахунок хору українських хлопчиків і дівчаток, не є достатньою для політичної сили, яка 2002 року мала 25%. У «Нашій Україні» нема ідей і нових особистостей.
БЮТ взагалі є закритою організацією, де головним є лідер. Зворотна сторона величезної влади Тимошенко полягає в тому, що ті, хто є в неї у списку, отримують більше від цього життя, ніж вона сама. Вона проводить близько ста чоловік до парламенту і їм абсолютно не треба хвилюватися, що робити з політикою, яку відповідальність нести перед виборцями. Про Партію регіонів я вже говорив.
— На ці вибори, крім важковаговиків, пішли і міноритарні партії: «Свобода», блок Литвина, блок Супрун. Чи є у них шанс пройти в Раду?
— Звичайно ж є. Почнемо з «Свободи». Якщо вони не обростуть олігархами і прихованим чужим фінансуванням, а спиратимуться, скажімо так, на чисту ідею й на свої ряди, то цілком можуть пройти. У них є свій електорат — є три відсотки людей, які вважають, що «Україна для українців». Національна ідея в Україні завжди була. Інша справа, що вони не можуть зібрати свій електорат. Так що у «Свободи» є шанс. Але це шанс. Не більше.
Що стосується Литвина, то він ніяк не може визначитися, він прийшов або пішов. Мені, як професіоналу, дуже важко зрозуміти мову його політтехнологічних ходів. Напевно, електорату це зробити ще важче. Але я хотів би, щоб він пройшов до парламенту, тому що різноманітність є джерелом розвитку.
Те ж саме про блок Супрун. Я не вважаю, що блок Супрун — це правильне рішення. Це якась образа на блок Литвина, вочевидь, що це дзеркальне відображення.
— Виглядає так, що вона зібрала всіх політичних невдах.
— Я не хочу говорити, що це невдахи. Сама Супрун дуже сильний кваліфікований фахівець. Але треба додуматися: якщо у вас 1,5% на старті — називати себе блоком! Це можна тільки вразити надто неврівноважену публіку в електораті. Треба якось інакше. Може, не заявляти прізвище, а заявляти ідею. Ось Янукович — це ідея. Це спроба представника східних регіонів, спроба донецьких захопити всю Україну. Це боротьба з помаранчевими. Йому навіть не треба говорити та усміхатися. А всім іншим треба видавати ідеї, у тому числі Супрун і Литвину. За Литвином непогане минуле, але цього замало, щоб потрапити в майбутнє.
— Якщо ви пам’ятаєте, ще навесні Луценко запропонував не зачіпати «гуманітарний блок», щоб не розколювати Україну. І, дійсно, зараз ми бачимо, що «Наша Україна» не порушує питання статусу воїнів УПА, питання єдиної православної церкви. А Партія регіонів не порушує питання російської мови і НАТО. Це правильний хід?
— Це правильний і масовий хід. Насправді, в світовій політології, якщо вибори дострокові, то ніхто не хоче ризикувати. Усі хочуть відновити свій статус-кво в парламенті. Ось з чим пов’язане обережне ставлення до цих питань. Хоча вони нікуди не дінуться. Вони все одно спливуть, тому що вони не є надуманими. Надуманим є тільки одне питання — про єдність України, яке колись розкручувала партія влади, пам’ятаєте, «За єдину Україну!». А потім ті ж самі політтехнологи розписали іншу карту, яка називається: «Розділимо Україну на три частини». Це ті ж самі люди. Ось у чому річ. А все інше — це реальні питання, які політикуму доведеться вирішувати. І їхню «сором’язливість» до цих проблем можна пояснити тільки достроковістю виборів.
