Губернатор Донецької області Віктор Янукович провів два дні в Києві. Саме цими днями оформився роз’їзд частин «Єдиної України» на групи інтересів у вигляді парламентських фракцій. Навряд чи Віктор Янукович був стороннім спостерігачем у цьому процесі. Про що домовлялася у вівторок і середу донецька група, залишилося таємницею. Але, судячи з настрою Януковича, якихось радикальних змін у політиці найсильнішого регіонального лобі країни поки що чекати не варто. Губернатор заявив, що вважає недостатньою роботу уряду щодо розв’язання проблем металургії та вугільної промисловості, але загалом доволі дипломатично оцінює політичні перспективи уряду Анатолія Кінаха. Безумовним негативом у очах Донбасу стало зволікання з боку Кабміну з ухваленням на поточний рік пільг для гірничо- металургійного комплексу, що є основою фінансової могутностi донеччан. Відповідна постанова набрала чинності лише минулого місяця, а до цього моменту металурги сплачували податки як усі. Також гостру реакцію в ділових колах регіону викликало неповне фінансування з Києва вугільної промисловості. Взагалі, причин для невдоволення Донбасу достатньо, але про політичну складову відносин Донецьк—Київ Віктор Янукович завжди говорив неохоче, про неї доводиться читати лише між рядками.
— Наскільки ефективним ви вважаєте рішення уряду про пільги для гірничо-металургійного комплексу. Чи задовольнило воно вимоги донеччан?
— Запитання для нас дуже складне. Чесно кажучи, мені поки важко сказати щось добре з цього питання. Але тут ще все вирішується, якраз усе закрутилося.
— Як вирішується болюча для економіки Донбасу проблема недостатнього фінансування централізованих дотацій шахтам із держбюджету?
— Проблема вирішується, ми її порушуємо. Міністерство палива та енергетики вживає заходів. Але питання, звісно, стоїть гостро. У зв’язку з цим слід постійно шукати шляхів виходу вугільнiй промисловості з фінансової кризи. Сьогодні проблем у вугільної галузі дуже багато, але уряду швидко їх вирішити поки що не вдається.
— Як ви ставитеся до акцій протесту шахтарів, які розпочали голодування під стінами Кабінету Міністрів, вимагаючи виплати заборгованості iз зарплат?
— Проблема заборгованості із заробітної плати існує. Але ми вже давно пересвідчилися, що ці проблеми не вирішуються на площах. Людей певною мірою можна зрозуміти. Але завжди, коли, як тут, я би так сказав, занадто присутня політика, результату досягнути важко. Це ніколи не йде на користь справі. У цьому випадку саме так і є.
— На якому етапі знаходиться реалізація ідеї, проголошеної Донецькою обладміністрацією минулого року, щодо створення регіонального паливно-енергетичного комплексу?
— Ця ідея поки що залишилася ідеєю. Ті заходи, яких сьогодні вживає Міністерство палива та енергетики у питаннях взаєморозрахунків всередині ПЕК, певною мірою знімають проблеми, які у нас є із платежами. Ви знаєте, що підприємства вугільної промисловості й енергетичної галузі щільно між собою пов’язані, і розрахунки між ними треба спрощувати. Оскільки це питання є нібито внутрішньогалузевим, ми тут шукаємо шляхи спільних рішень. Ми вирішили не виділяти цю проблему як суто регіональну. Ця проблема ідентична у всіх регіонах, де є електрогенеруючі потужності, і є сировинна база, я маю на увазі вугілля.
— Тобто створення регіонального ПЕК Донбасу поки відклали?
— Так.
— У зв’язку з проблемами Донбасу в ПЕК і металургійній галузі, які уряд у Києві поки не може вирішити, яку б ви оцінку дали уряду з політичної точки зору?
— Я вважаю, що уряд робить усе, щоб підняти економіку і промисловість. Але тут, як і в будь-якій роботі, не завжди співпадають думки. Якщо у Києві рішення приймаються без урахування думок підприємств і керівництва регіонів, це означає, що компроміс не знайдено.
— Який головний недолік ви як лідер впливової регіональної політико-фінансової групи бачите у роботі Кабінету Міністрів?
— Найголовніший — недостатня координація дій із підприємствами і регіонами. Ми вважаємо, що цьому уряду, як і іншим урядам, які працювали до цього, слід більше працювати конкретно на місцях — працювати з підприємствами, з регіонами. Загалом, коли приймаються такі рішення, у них повинна бути присутня думка підприємств, яких це стосується, і керівництва регіонів. Відсутність такої координації — ось істотний недолік. Я вважаю, що у вирішенні багатьох питань треба шукати компроміси з усіма зацікавленими сторонами, і тільки тоді ми будемо рухатися вперед.
