У теперішніх умовах, коли державна власність фактично вже розподілена, але апетити ще не вгамовані, квартири громадян мають стати об’єктом чергового етапу перерозподілу власності. Для цього створюється відповідна законодавча база та соціально-економічна ситуація. Уряд із цинічною наполегливістю і цілком свідомо почав заганяти абсолютну більшість населення в боргову яму. З одного боку — не виплачуючи зарплати і припинивши, всупереч закону, індексацію грошових доходів. А з другого — підвищуючи тарифи на житлово-комунальні послуги. Недарма ж і широко розрекламовані житлові субсидії розраховуються, виходячи з нарахованої, а не з фактично виплаченої зарплати. А в запевнення влади погасити борги по зарплаті до жовтня може повірити лише дуже наївна людина. Не виконаний урядом і взаємозалік боргів по зарплаті та комунальним платежам, який був передбачений у постанові самого ж Кабміну.
Паралельно для боротьби з боржниками почала створюватися відповідна законодавча база. У проекті нового Житлового кодексу з ініціативи уряду з’явилася норма, що дозволяє виселяти із квартир (без надання іншого житла) громадян, які мають заборгованість більше ніж за шість місяців. Невипадково, повідомляючи про наміри уряду «нормалізувати» тарифи в житлово-комунальній сфері, Українське радіо неодмінно підкреслювало саме цю підставу для виселення.
Таким чином, створювалася схема вилучення житла: невиплата зарплати — неможливість сплатити комунальні платежі — судове рішення про виселення із квартири за борги. Усе йшло згідно із запланованим сценарієм доти, доки ВР не прийняла закон, який забороняв підвищення житлово-комунальних тарифів до повного погашення заборгованості по зарплатам та соціальним виплатам. Закон був прийнятий з ініціативи голови Комітету з питань соціальної політики та праці Євгена Марчука. Євген Кирилович не тільки зрозумів суть і мету наведеної вище схеми, а й своєю принциповою позицією і рішучістю домігся прийняття закону, хоча для цього довелося долати вето Президента.
Однак ті, котрі вже поклали око на квартири громадян, не збиралися миритися із втратою можливості отримати ласий шматок. Тож не дивно, що після вето з’явилося подання Президента до КС під зовні пристойним приводом невідповідності закону Конституції. Оскільки рішення КС є остаточним, схема вилучення житла була відновлена. Тож у чиїх інтересах було прийнято таке рішення? Зрозуміло, що не в інтересах наших громадян. Невеликий прошарок населення накопичив чималі кошти, найкраще вкладення яких — це нерухомість.
У світлі викладеного, ми вже зараз маємо нагоду порівняти дії двох імовірних кандидатів у президенти України. Один із них під гучні заяви про соціальний захист і турботу про народ здійснює кроки, які фактично сприяють вилученню в наших зубожілих громадян останнього, що в них залишилося, — квартир. А другий без зайвої політичної тріскотні робить усе можливе, аби запобігти цьому «пограбуванню на законних підставах». Так що, шановні співвітчизники, аналізуйте, думайте і робіть правильний вибір на президентських виборах 31 жовтня. Інакше можете позбутися не тільки майбутнього, але й того, що маєте зараз.
