Про те, що Чорнобильська АЕС рано чи пізно буде закрита, знали всі. Розмови про це почалися далеко не сьогодні, і навіть не цього року. Та от Президент України Леонід Кучма на зустрічі з міністром енергетики США Біллом Річардсоном підтвердив намір закрити ЧАЕС у 2000 році. Поки що намір, адже міжнародне співтовариство, яке так бажає закриття ЧАЕС, має спершу розщедритися на компенсацію енерговтрат України. Однак подібна заява, що прозвучала на такому високому рівні, була сприйнята відповідним чином, і про ще працюючу ЧАЕС багато хто заговорив у минулому часі. Думка генерального директора ЧАЕС Віталія Толстоногова дещо вибивається з «хору обстоюючих» закриття станції:
— Дострокова зупинка третього блоку загрожує нам ось чим. По-перше, втратою товарної продукції на $100 — $130 млн. у рік. А кожна копійка електроенергії «робить» 5-6 коп. товарної продукції. По-друге, держбюджет втратить джерело надходжень коштів у розмірі $ 12-15 млн. Не варто забувати, що 1000 мВт генеруючих потужностей вийде з енергосистеми України, яка й так останні кілька років працює на грані фолу. Дострокова зупинка блоку — це скорочення 3000 робочих місць і необхідність виплат звільненому персоналу у розмірі біля 60 млн. грн. Сьогодні велику частину витрат, пов’язаних із утриманням першого і другого блоків, станція покриває за рахунок працюючого третього блоку. За нашими розрахунками, утримання зупиненого енергоблоку виллється для бюджету у додаткові $11 млн. І останнє, найголовніше — це загострення соціальної ситуації у Славутичі, в якому з 27 тисяч жителів 10 тисяч працюють на ЧАЕС і підприємствах, які її обслуговують. При цьому біля 4 тисяч людей живе тільки за рахунок прибутку ЧАЕС. Ті, хто залишаться без джерела фінансування, змушені будуть або «сісти» на бюджет, або вирушити у «вільне плавання». Сьогодні станція вкладає в місто біля 30 млн. гривень на рік.
— Якщо станцію все-таки закриють, де опиняться її працівники?
— Є кілька можливих варіантів: по-перше, створення спеціальної економічної зони Славутич надихнуло притік капіталів і появу нових виробництв. Певна річ, для всіх робочих місць не вистачить, але 500-600 чоловік ми зможемо влаштувати. Частина ремонтного персоналу зможе працевлаштуватися на інших АЕС і ТЕС. Та все це не може повністю компенсувати соціальних наслідків закриття ЧАЕС. Значна частина цих наслідків все одно ляже на держбюджет. Звичайно, якщо наша держава може собі це дозволити... Ми можемо відремонтувати блок і експлуатувати ще рік або два. Звичайно, без серйозної реконструкції цього не зробиш.
— Скільки коштує така реконструкція?
— З цього приводу існує кілька варіантів. Один із них — $300 млн. Та я переконаний, що це не точна цифра. Розумно розпорядившись коштами, ми зможемо обмежитися сумою близько $120 млн. Якщо буде прийняте рішення про реконструкцію блоку, ми складемо кошторис і визначимо суму точніше.
— А якщо навіть сума буде меншою за $ 300 млн., хто зможе дати ці гроші?
— Йдеться про поетапну реконструкцію, яку ми, до речі, вже здійснюємо. Зокрема, заміну технологічних каналів. Російські Курська і Ленінградська АЕС для цього зупиняли блок на рік-півтора і повністю міняли канали. Ми робимо заміну у ході експлуатації. Минулого року ми замінили 109 каналів, у цьому плануємо замінити біля 200 каналів. Так, при наявності коштів можна повністю зупинити блок і замінити все необхідне. Однак потрібно виходити зі своїх можливостей. Працюючи якусь частину року, блок заробляє собі на ремонт. А якби ще вчасно платили за товарну продукцію, у нас би проблем взагалі не було. У 1999 році ми мали десь 100 млн. грн. прибутку. Та він лише на папері. Краще б було 20 млн. грн., але «живими» грошима.
— Виконавчий директор з виробництва НАЕК «Енергоатом» Віктор Стовбун сказав: «Сьогодні ЧАЕС виробляє 3,3 млрд. кВт/год, тоді як раніше ця цифра становила 7 млрд. Уже сьогодні експлуатація ЧАЕС збиткова»...
— ЧАЕС у 1999 році працювала за тарифом 7,32 коп. за кВт/год. Середній тариф по НАЕК «Енергоатом» — 7,8 коп. за кВт/год. Виходить, що не компанія кредитує ЧАЕС, а навпаки. Зрештою, якщо станція має 100 млн. грн. прибутку на рік, чи можна її вважати збитковою? Інша справа, що половина з цього прибутку втрачається на бартерi. Та що залишається робити?
— А як пояснити низький коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП) ЧАЕС у 1999 році — 37,89%?
— Згадаймо про те, що 1998 року всі АЕС перенесли ремонт блоків на кінець року. Тобто наприкінці 1998 року ми зупинили блок для усунення дефектів, і пустили його у березні. А у липні ми пiшли у плановий ремонт. Два ремонти на рік — звідси і низький КВВП. А зовсім не тому, що обладнання не справне чи не може працювати. ще директором центру «Енергетика та інформація», висловився за повернення АЕС фінансової самостійності. Яка ваша точка зору з цього приводу?
— Коли кажуть про те, щоб повернути станціям статус юридичної особи, я побоююся того, як би не повернулася «юридична морда». Повернімося до ЧАЕС у 1997 році. Третій блок так само був у тривалому ремонті, але АЕС перейшла у 1998 рік без заборгованості. Тобто станція, що була у компанії, регулярно отримувала грошові кошти за рахунок виробки інших станцій. Тому я вважаю, що станції мають бути в НАЕК «Енергоатом». Безумовно, у компанії є «плюси», але їх треба реалізувати. А зробити це можуть люди, які поставлять собі на меті зробити атомну енергетику високорентабельною галуззю.
— Як ви оцінюєте прихід у НАЭК «Енергоатом» Володимира Бронникова, Сергія Парашина і Миколи Штейнберга?
— Тільки позитивно.
— Сьогодні у бюджеті значаться 23 млн. грн на утримання об’єкту «Укриття» і 42 млн. грн. — на котельну. Пропозиція ж ЧАЕС у бюджет становила біля 250 млн. грн. Чим загрожує така відмінність цифр?
— Поки що я не бачив затвердженого бюджету, тому не можу його коментувати. Стаття витрат для об’єкта «Укриття» була раніше. Що стосується 42 млн. грн. — це навіть «надмірно» для котельної, але ніяк не вистачає на інші проекти. А наш внесок має бути зроблений у кілька проектів: сховище відпрацьованого ядерного палива, завод з переробки рідких радіоактивних відходів тощо. Я сподіваюся, що ми зможемо знайти відсутню частину фінансування, інакше просто не отримаємо міжнародних грошей. Шляхи вирішення цієї проблеми є.
— Які, наприклад?
— Будь-яке підприємство України може вкласти в нашу програму свої кошти і на величину вкладеної суми отримати податкове звільнення. Це вигідно особливо тим, хто працює з АЕС. Якщо ми з ними не можемо регулярно розраховуватися, краще отримати податкове звільнення, аніж не отримати нічого.
— Яка сьогодні ситуація з об’єктом «Укриття»? Відомо, що у травні в Берліні обговорюватиметься проблема будівництва нового саркофага над четвертим блоком.
— Остаточне рішення щодо саркофага не прийняте. Чи це буде важке укриття, здатне згодом зробити з об’єкта «зелену галявинку», чи легка споруда, призначена лише для запобігання розносу радіоактивного пилу у разі порушень в об’єкті. З необхідних на саркофаг $ 758 млн. $ 50 млн. — український внесок. Біля $ 400 млн. уже набрано. Мета цієї конференції — отримати від нових і старих донорів, котрi ще не зневірилися, суму, якої не вистачає. «Укриття» вже стало міжнародною проблемою. Ця «чорна пляма» на атомній енергетиці не тільки колишнього СРСР чи України, а й усього світу.
— Отже, підбиваючи підсумок нашої розмови, скільки, по- вашому, повинна проробити ЧАЕС?
— Це визначається технічним станом станції. Я можу стверджувати, що ми зможемо без серйозної реконструкції і збитків для безпеки працювати ще, щонайменше, рік. Якщо буде прийнято програму поетапної реконструкції, ми зможемо працювати. Президент назвав певні умови, за яких ЧАЕС може бути зупинена у 2000 році. Наприклад, кредити на добудування блоків Рівненської АЕС та Хмельницької АЕС. Я не маю наміру ні з ким вступати у дебати. Якщо буде жорстка вказівка закрити — виконаємо. А до того я зобов’язаний підтримувати станцію у такому стані, щоб у нас було право вибору.
