У Острозькій академії відбулося нагородження переможців Всеукраїнського літературного конкурсу «Витоки», що проводився за інформаційної підтримки газети «День». Серед ста п'ятидесяти робіт, надісланих з усіх куточків України, було визначено найкращих у номінаціях «Літературознавство», «Поезія» та «Фентезі». Всі вони були надруковані окремою збіркою «Витоки». Нагороди переможці отримували з рук ректора Національного університету «Острозька академія» професора Ігора Пасічника, директора Інституту літератури, давнього друга академії і газети «День» Миколи Жулинського та члена Спілки письменників України Лідії Ребенко. Організатори конкурсу Петро Кралюк та Анатолій Криловець сподіваються, що конкурс «Витоки», ініціатором та спонсором якого є професор Орест Цап (США), стане щорічним. Своїми враженнями поділилися з нами учасники конкурсу.
Тетяна ДОБРОНОСОВА, м. Краматорськ:
— Я ще навчаюсь у школі, в одинадцятому класі, і про конкурс почула від вчительки. А я дуже люблю фентезі, і тому одразу вирішила спробувати свої сили. Я й раніше брала участь у різних літературних конкурсах, писала поезії, переписувала казки на сучасний лад, але «Витоки» — це якісно інший рівень. Коли дізналася про перемогу, буквально стрибала від радощів.
Дарина БЕРЕЗІНА, м. Миколаїв:
— Я — викладач англійської мови в університеті. Я вже маю досвід участі у подібних заходах: я переможець «Гранослова», лауреат інших конкурсів, але одна справа — отримувати визнання у Києві, в центральній Україні, а інша — тут, на Заході.
Ігор ПАСІЧНИК, м. Львів:
— Мою участь у цьому конкурсі можна назвати збігом обставин: я дізнався про нього випадково, і статтю, яку надіслав сюди, писав зовсім з іншою метою. А коли вже переміг і приїхав сюди, дізнався, що я ще й тезка ректора Острозької академії. Він мені на пам'ять про таке співпадіння подарував монету «Острозька академія». Хоча, чесно кажучи, мені було б приємніше отримати її за якісь власні досягнення, адже за ім'ям та прізвищем ховається сама людина. На якусь мить я навіть завагався, чи справедливою була оцінка моєї роботи, але згодом впевнився в об'єктивності і неупередженості журі.
