Твердження про те, що різнокольорові «майдани», що покрили площі наших міст у 2004 році, були матеріалізацією тієї «невидимої межі» між минулим і майбутнім, при всій своїй пафосності, по суті було правильним. Країна дійсно була розділена в своєму виборі. Одні вибирали президента, а інші — господаря. Перший втілював диктатуру закону, другий — просто диктатуру. На жаль, актуальність цього вибору зберігається й до сьогодні. І багато в чому, завдяки тому, що ті, хто прийшли до влади, виявилися по суті просто не здатними запропонувати нічого, крім лозунгів, які вони проголошували перед народом зимою 2004 року. Вміло зігравши на очікуваннях і протримавшись кілька місяців на революційній вірі й інерції, помаранчеві лідери, опинившись при владі, не змогли відмовитися від її привабливості. Зневага законами, кумівство, телефонне право — весь набір, залишений попередниками, якомога краще підходив для вирішення особистих завдань і задоволення політичних амбіцій. Звідси й головне розчарування: вибір між культом особистості та культом закону вирішено на користь особистості. Це підтверджується й голосуванням, зробленим у ході парламентських виборів, і пропозиціями, що лунають у суспільстві. Одні закликають Президента стати, нарешті, сильним і «вжити владу», якої у того давно немає. Інші виступають за нові вибори, щоб остаточно встановити, хто сильніше. А треті готові відстояти цього разу вже свою перемогу. І все це знову через Майдан. Лише цього разу він у кожного свій, приватизований, особистий. Як сувенір. У мешканців цих «сувенірних майданів» учасники літньої школи журналістики «Дня» взяли кілька інтерв’ю.
Віктор ЗАСКАЛЬНЮК , Миколаївська область, місто Первомайськ, член партії «Батьківщина»:
— Моя порада — розпуск парламенту. Ми знаємо, що проведення нових виборів — це дуже великі витрати, але іншого виходу в нас нема. Ви пам’ятаєте, як були побиті журналісти з телеканалу СТБ. Це тільки маленький початок, маленька іскра того, що може бути, якщо «регіонали» прийдуть до влади. Тому тут компромісів не може бути. Ще я не можу зрозуміти нашого Президента, його лібералізм. Чому він не може узяти все в свої руки. Йому звичайно важко, адже його дуже підвела партія НСНУ. Їхні непоступки призвели до того, що «помаранчева коаліція» розвалилася. Все те робилося лише з однiєю метою — щоб не допустити Юлію Тимошенко до влади, щоб завадити їй стати прем’єр-міністром. І от наслідок. Тепер треба боротися, щоб не пішли в небуття ті здобутки, які були на Майдані і в наметовому містечку у 2004 році. До речі, я все життя спілкувався російською мовою. Але ми з вами спілкуємося українською. Це тому, що цю мову я вивчив на Мадані під час помаранчевої революції.
Микола ПУНДИК , Партія регіонів, заступник коменданта:
— Моя особиста порада Президенту тільки виконувати чинну Конституцію. Підписати подання на прем’єр- міністра, подати його в Верховну Раду, затвердити уряд. Що ж до розпуску парламенту, то скажіть, будь ласка, за чиї гроші ми будемо проводити нові вибори? Цій країні років на 7 треба тільки спокій. І в Європу будемо нормально йти і з Росію будуть нормальні відносини, доки ми від неї залежимо енергетично. Я в Партії регіонів з часу її створення. Я прийшов сюди сам. В мене нормальна гуманітарна освіта. Я принципово тут з першого дня і на президентських виборах, і я ніколи не вважав, що «помаранчева» команда може зробити щось. Вони можуть тільки балакати, але не робити. А щодо об’єднання НСНУ з ПР, то це дуже важко. Я кандидат історичних наук, і я розумію цю ситуацію. Україну довели до того, що її розірвали на дві частини. Період після визвольної війни XVII століття називався Руїни. От і зараз так. Дуже довго тепер треба працювати, щоб об’єднати країну, щоб в Маріуполі нормально сприймали слово «смерека», а у Львові нормально сприймали слово «донєцкий». Дай Бог, щоб наші діти діждалися цього. Щодо комуністів у коаліції, то це великі умовності. Хто зараз дотримується ідеології? Ніхто. Тож я не бачу ніякої загрози в цьому, ніякого кроку назад. На моїй пам’яті в 70-ті, 80-ті роки і в Італії і у Франції були міністри-комуністи. Це якраз після енергетичної кризи середини 70-х років. Тож якщо в тій партії є професіонали і можна використовувати їх досвід, то чому б не скористатися цим. Якщо ж говорити про Мороза і його поведінку, то не можна користуватися такими словами, як «зрада» і тому подібне. Адже ми з вами не знаємо, які з ким були домовленості. Ми ж навіть не знаємо, на яких справжніх умовах створювалась «помаранчева» коаліція. Можна буде про це говорити, коли це стане історією. Зараз це політологія.
Олег БАЛАЗОВИЧ , Одеса:
— Перша порада Президенту від нас, прихильників новоствореної коаліції (ПР+СП+КПУ) — не розпускати парламент. Адже Україна вдруге не зможе пережити економічну та політичну кризи. Друга — погодитися на кандидатуру Віктора Януковича у прем’єр-міністри. На наш погляд, це єдиний політик, що може врятувати ситуацію, яка склалася. Також в такій ситуації нас повністю влаштує коаліція «Партії регіонів» з «Нашою Україною». Але, якщо раптом буде розпущено парламент, я переконаний, що «Партія регіонів» обов’язково переможе, набравши на багато більшу кількість голосів, аніж на минулих виборах.
Катерина ЧЕПУРА , представник альянсу «Майдан»:
— Наша порада Президентові України Віктору Ющенку використати всі дані йому Конституцією та законами України повноваження задля негайного формування дієздатного Конституційного Суду. Наступна порада — розпуск Верховної Ради. Гадаю, що витрати на чергові вибори будуть незначними, порівняно з минулими. На наступні вибори йти єдиним блоком з Юлією Тимошенко, таким чином, вони наберуть більшу кількість голосів. Багато політологів на сьогодні припускають коаліцію між Партією регіонів та «Нашою Україною». Ми категорично проти цього, бо «регіони» не поступляться місцем прем’єра, а нас це не влаштовує. Президенту однозначно потрібно змінювати своє оточення, ті люди, що біля нього, наприклад, Порошенко, Третяков, Мартиненко, вони не повинні бути в команді Президента.
Юрiй , 19 років, студент:
— На мою думку, Президент повинен розпустити парламент, зробити перевибори. Треба шукати нові сили, нових політиків. Адже, дивлячись на ситуацію, яка зараз складається в вищих ешелонах влади, ми розуміємо, що вони ніколи не зможуть знайти компромісу заради країни. Кожен веде свою гру, кожен прагне стояти, так би мовити, біля «годівниці», мати владу, але жоден з них не діє в інтересах народу. Власні інтереси перевищують суспільні. Я вважаю, що Віктор Андрійович повинен більше уваги приділяти проблемам в країні, а не стояти осторонь, як він робить зараз.
Андрій Іванович , 55 років, інженер:
— Це взагалі настільки болюче питання для мене. Зараз я переживаю велике розчарування, оскільки вірив у «помаранчевих», вірив у Віктора Андрійовича. Я не розумію, чому він тримається такої позиції відстороненості і вважає, що кризи в країні немає. Ми бачимо, що наші політики не дбають про наші інтереси, вони рвуться до влади, стрибаючи по головах інших, як нещодавно зробив Мороз. Такої зради від нього ніхто не чекав. Моя порада Ющенку — змінити оточення та своїх радників, оскільки зараз вони, зрештою, керують країною і керують неправильно.
Тамара , 47 років, приватний підприємець:
— Не заздрю нашому Президенту. Не було б його — не було б такої ситуації. Може, йому треба було б піти у відставку і тоді б усе вирішилося. Ми не чекали після минулого року, що може скластися така ситуація в країні. Ми — корінні кияни, ми просто нажахані. Пройшли, подивилися на ці намети — нічого хорошого це не передрікає. Маріїнський — наш улюблений парк, у якому ми з дитинства любили гуляти, і що буде після цих наметів також не зрозуміло. Треба все ж таки знаходити якийсь компроміс, не можна розпускати парламент, тому що це нічого не дасть, і перевибори — це чергове викачування грошей з народу. А результат буде таким самим як і зараз. Коаліція, я вважаю, необхідна в зв’язку з обставинами, що склалися. Тут вже вибору немає.
