США допомогли відкрити в «Херсонесі Таврійському» сучасну наукову лабораторію.
У Національному історико- археологічному музеї-заповіднику «Херсонес Таврійський» відомий американський археолог професор Джозеф Картер відкрив «Лабораторію Паккарда», міжнародну науково-дослідну установу на честь засновника однойменного Благодійного фонду Гуманітарного інституту Девіда Паккарда. Відкриття лабораторії — вінець чотирнадцятирічної роботи Джозефа Картера з археологічних розкопок херсонеських старожитностей. Одночасно «Лабораторія Паккарда» стане не лише науково-дослідним центром, який оснащено найсучаснішою дослідницькою технікою, але й експозиційним залом для зберігання археологічних знахідок. На сьогодні в колекції заповідника «Херсонес Таврійський» зібралося понад двісті тисяч експонатів, у той же час фондові приміщення, для яких пристосовано будівлі іншого призначення, можуть розмістити далеко не всі знахідки, до того ж не можуть забезпечити нормальний температурний і гідрорежим.
А «Лабораторія Паккарда» відповідає всім необхідним вимогам для забезпечення умов збереження цінних експонатів на багато років. У її сховищах підтримується необхідний температурний режим і необхідний рівень вологості. Тут також є ліфт для підйому важких кам’яних експонатів античної культури.
Директор музею-заповідника Леонід Марченко говорить, що «Лабораторія Паккарда» частково вирішила проблему не лише дослідження, але й зберігання та демонстрації унікальних археологічних знахідок. Однак для повного розв’язання проблеми необхідне подальше розширення спеціалізованих приміщень.
Відразу після відкриття експозиції в «Лабораторії Паккарда» одне з почесних місць посіла знаменита археологічна знахідка — клятва громадянина Херсонеса. Її історія така: в 1890—1891 роках при чергових розкопках Херсонеса було знайдено дві частини біломармурової плити з розлогим текстом. Коли вчені розшифрували текст, то виявилося, що це і є присяга громадян Херсонеса, яка датується початком III сторіччя до нашої ери. Текст її в перекладі українською мовою звучить так: «Клянуся Зевсом, Геєю, Геліосом, богами і богинями, олімпійськими героями, які володіють містом, територією та укріпленими пунктами херсонесців. Я буду однодумцем про порятунок і свободу держави та громадян і не зраджу Херсонеса, Керкінітіди, Прекрасної Гавані та інших укріплених пунктів, а оберігатиму все це для херсонеського народу. Я не нищитиму демократичного ладу і не дозволю це іншим... Я буду ворогом тому, хто замишляє і зраджує чи відторгає Херсонес, або Керкінітіду, або Прекрасну Гавань, або укріплені пункти та територію херсонесців. Я служитиму народові і радитиму йому найкраще й найбільш справедливе для держави та громадян...
Зевс, Гея, Геліос, Діва, божества олімпійські! Якщо я перебуваю в усьому цьому, хай буде благо мені самому і нащадкам, і тому, що мені належить; якщо ж я не перебуваю, хай буде зле і мені самому, і нащадкам...» На думку вчених, текст присяги, написаний у високому й урочистому стилі, являє собою не просто найціннішу епіграфічну пам’ятку, але й є першоджерелом для вивчення державного устрою Херсонесу — античного міста-держави, найбільшого політичного, економічного та культурного центру Північного Причорномор’я, який на той час був демократичною республікою. Однак не можна це поняття автоматично переносити на сучасність. Народом чи демосом, якому належала верховна влада в Херсонесі, були лише чоловіки — вільнонародженi нащадки перших грецьких колоністів. Верховна влада в Херсонесі належала Раді, яка щорічно обиралася народними зборами, що й були вищим законодавчим органом. Вона вирішувала питання війни й миру, затверджувала проекти законів, які вносяться Радою. Вчені вважають, що присягу херсонесців, ймовірно, було прийнято в результаті гострої політичної боротьби, яка завершилася відновленням тимчасово втраченої демократії. Тому громадяни й клялися захищати демократичний лад від будь-якого посягання й вірно служити народові.
Облаштування «Лабораторії Паккарда» обійшлося в два мільйони гривень. Кошти для цього виділив Благодійний фонд Гуманітарного інституту Паккарда зі США. У перспективі вчені «Херсонеса Таврійського» спільно з американськими колегами збираються зробити заявки ще на декілька грантів, щоб повністю реалізувати потенціал національного музею-заповідника як археологічної пам’ятки всесвітнього історико-культурного значення.
