Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Як франківці стали запорізькими козаками

12 грудня, 2000 - 00:00

У неділю з гастролей до Києва повернулася остання група працівників театру ім. І. Франка. П’ять днів Запорізький обласний музично-драматичний театр глядачі брали штурмом. Публіку не зупиняло навіть те, що квитки зовсім недешеві (в середньому — 40 гривень) — очевидно, зiскучились. Останній раз прославлена трупа виступала на цьому кону шість років тому. Нині франківці показали дві свої роботи: «Тев’є Тевель» — легендарну постановку, яка не залишає байдужими глядачів багато років, і прем’єру сезону — «Пігмаліон». Сказати, що обидва спектаклі пройшли з тріумфом, — нічого не сказати. Тепло приймали Анатолія Хостікоєва, Марину Герасименко, Богдана Бенюка, але справжніми героями цих гастролей стали Богдан Ступка і Наталя Сумська. Наталі виступати було непросто. Двадцять років у Запорізькому театрі пропрацювали її батьки. Тут вона вчилася в школі. Тому не дивно, що в залі були присутніми її однокласники, вчителі. Елізу Дулітл Сумська грала так натхненно, що після спектаклю захоплені глядачі її буквально носили на руках. За словами художньо керівника театру ім. І. Франка Сергія Данченка, він радий, що їх спектаклі сподобалися глядачам. Він висловив вдячність губернаторові Запорізької області, народному депутатові Олексієві Кучеренку і директорові місцевого театру Валентину Слонову за величезну допомогу в організації гастролей. Всі 50 осіб жили в готелі «Інтурист». Для киян господарі зробили знижку в оплаті харчування, організували екскурсії містом і на острів Хортиця, в Запорізький музей історії козацтва. В культурному центрі «Хортиця» гості побачили унікальний експонат — човен «чайку», на якому наші пращури плавали морем. Човен пролежав у мулі з 1738 року, але чудово зберігся. Там же акторам показали виставу «Козацькі забави», а сміливцям запропонували випробувати свою відвагу. Ризикнули Богдан Ступка і директор театру Михайло Захаревич. Кожному дали по тростинці (20–30 см), яку вони тримали на видовженій руці, а козак, скачучи на коні, шомполом поступово її вкорочував. Потім їм зав’язали очі, наділи шапки, які з першої ж спроби з них зняли нагайкою. А в фіналі франківцям довелося випити чарку горілки, не торкаючись до неї руками, яку піднесли на самому кінчику шаблі. Ступку й Захаревича, котрі витримали з честю всі випробування, посвятили в запорізькі козаки. Наостаток, проводжаючи киян додому, запорожці взяли з них чесне слово, що вони приїдуть до них ще раз навесні 2001 року, але вже на більш тривалі гастролі.

Тетяна ПОЛІЩУК, «День»
Газета: 
Рубрика: