Учора в Міністерстві освіти та науки відбувся «парад» переможців Всеукраїнського конкурсу підручників для 5-го класу. Нагадаємо, що саме ця паралель вперше навчається за новою, 12- річною, програмою. На виставці красувалися книжки, які зайняли перші, другі та треті місця. Їх видання в тих чи інших пропорціях фінансує держава. На сьогодні укладені 103 договори з 23-ма видавництвами державної та приватної форм власності на друкування підручників за державний кошт. Попри підвищення вартості витратних матеріалів і поліграфічних послуг, цього року середня собівартість підручника для загальноосвітньої школи становила 6,1 гривні. Тільки для учнів 5- х класів зараз у виробництві 76 найменувань підручників. У тому числі й перекладних. Їхній загальний тираж становить 7607,57 тисячі примірників на суму 49603,05 тисячі гривень. Для забезпечення шкіл із російською мовою викладання, а також румунською, угорською, молдавською, кримськотатарською, польською та болгарською, підписані договори загальним накладом у 1,3 мільйони примірників на суму приблизно 10,5 мільйонiв гривень. Найдорожчі підручники для сліпих дітей, набрані шрифтом Брайля. Їхня вартість коливається в межах приблизно від 200 до 400 гривень. Це якщо не говорити про математику. Для незрячих першокласників чотири частини підручника мають собівартість за тисячу гривень. Цього року вперше в Україні для сліпих учнів перших, третіх і четвертих класів загальноосвітніх шкіл шрифтом Брайля видадуть 14 найменувань підручників. Їхній тираж — 728 примірників, а вартість — 231,5 тисячі гривень.
Щоб підручники, видані державним коштом, не перепродували, міністерство весь замовлений на бюджетні гроші тираж промаркувало — позначило спеціальною припискою з попередженням на заборону продажу кожного такого примірника, а також воно посилить контроль за отриманням цих підручників школами та за їх збереженням.
На сьогодні вчителям запропоновано вибирати серед рекомендованих підручників будь- який, на якому є гриф (дозвіл) Міністерства. Однак, як стверджують експерти, зацікавлені структури мають можливість вплинути на цей вибір прямим тиском або хоч би тим, що забезпечать школи безплатною навчальною літературою лише певного автора.
Надія Бібік, академік-секретар відділення дидактики, методики й інформаційних технологій в освіті АПН України сказала «Дню»: «Найбільшим досягненням розвитку школи в роки незалежності стала її варіативність. Це дало можливість краще орієнтуватися на потреби дитини, її можливості. Проте останнім часом відчувається тенденція до її згортання. Про це свідчать результати конкурсу, коли з окремих предметів для державного фінансування обраний лише один варіант підручника. Цього року на конкурс підручників подали мало робіт, кілька авторів не повірили в чесність гри. Ще виникла велика плутанина з поняттями. Варіативній школі не потрібні варіації за мотивами одного підручника. Їй потрібні альтернативні підручники, відмінні самою методичною ідеєю».
Як з’ясувалося, батьки учнів схильні доручати вибір підручників своєму вчителю, проте купувати їх за свої гроші досить накладно. «У середньому за підручник для 8-го класу мені довелося платити на ринку гривень по двадцять», — сказала «Дню» киянка Раїса Курносенко, мати 12- річної Олександри. Вчитель математики з 42-річним педагогічним стажем київської школи №200 Людмила Лобас сказала «Дню», що добре, коли є вибір підручників, що колектив математиків школи обговорює запропоновані варіанти та пропонує батькам кращий, на їхній погляд, для цієї категорії дітей, проте доводиться зважати на матеріальні можливості сімей учнів.
Слід сказати, що призерам нинішнього конкурсу підручників ще рано почивати на лаврах. Поки що всі вони мають лише «рекомендаційний» гриф. Через 3-4 роки випробування новинок Міністерство (сподіватимемось, що з урахуванням думки громадськості та кваліфікованих експертів) винесе більш значущий вердикт кращим — «Затверджено» замість «Рекомендовано». Перший заступник міністра освіти та науки Борис Жебровський сказав «Дню», що розраховує на те, що наступного року вдасться розпочати перехід до іншої якості шкільних підручників. Багато доведеться попрацювати й з учителями, яким після багаторічної роботи складно сприймати нові ідеї. Борис Михайлович вважає: «Серед сьогоднішніх новинок дуже багато звичних традиційних моделей для країни. У цивілізованих країнах основний принцип побудови підручника не в тому, щоб дати для навчання певну суму знань, а в тому, щоб спонукати дитину до пошуку потрібної їй інформації через посилання на різні джерела, і, насамперед, інтернет-сайти. І ще — українським підручникам потрібна вища культура поліграфії. До речі, для київських школярів вводять додаткову дисципліну — інформатику, — і підручники з цього предмету створюють у світлі нових вимог».
