Про неї говорили — елегантна, граційна, загадкова і вважали у 1940—1970-х роках однією з найкращих балерин України.
На рідній львівській сцені вона танцювала всі провідні партії європейського й українського репертуару, додаючи відомим персонажам свіжість власного трактування. Прославилася народна артистка України передовсім партіями Аврори у «Сплячій красуні» та Одетти-Одилії у «Лебединому озері» Петра Чайковського, Нікії у «Баядерці» та Кітрі у «Дон Кіхоті» Людвіга Мінкуса, Марії у «Бахчисарайському фонтані» Бориса Асаф’єва. Особлива сторінка творчості Наталії Слободян — образи в українських балетах: Маруся Богуславка («Маруся Богуславка» Анатолія Свєчникова), Лілія («Лілея» Костянтина Данькевича), Дзвінка («Хустка Довбуша» Анатолія Кос-Анатольського).
У Львівському театрі опери і балету Наталя Слободян працювала майже сім десятків років — з... 1944-го. До міста Лева потрапила після закінчення Київського хореографічного училища. На початку 1970-х перейшла на викладацьку роботу — педагога-репетитора — і попри поважний вік до останнього передавала свій безцінний досвід молодим танцівникам, щодня навчаючи їх не лише хореографічним тонкощам для створення найкращого сценічного ефекту — послідовності кроків, рухів, фігур, а й відданості балетному мистецтву, вірності його традиціям.
Вічна пам’ять.
