Сьогодні у прямому ефірі Першого каналу Росії пройде пряма лінія президента Російської Федерації Володимира Путіна. Минулорічна акція була першою, викликала бурю публікацій у російській пресі та на півроку дала поживу для новин тодішнього ГРТ. Особливо усім запам’яталася історія хлопчика із Західного Сибіру, який хвилювався, що через те, що його школа не опалюється, його класу можуть не зарахувати рік навчання. Змайстрована кремлівськими політтехнологами пряма лінія вражала. Чого була варта масовка на площі одного з кубанських хуторів, яка, здавалося, була створена з учасників народного хору і підкидала своєму президентові розумні запитання про ціни на нафту і газ на світовому ринку. Проте рівень виконання дійства, що відбувалося одночасно у центральній студії, у апаратній телефонного зв’язку, у декількох містах- мільйонниках, насправді захопило розмахом режисури, точністю обраних ходів, а щирість деяких щасливчиків і готовність Путіна реагувати не могла не розчулити. Словом, була розроблена цікава технологія реагування на запити населення. «День» звернувся до людини, яка безпосередньо відповідає за прозорість влади, керівника Головного управління інформаційної політики Адміністрації Президента України, Сергія ВАСИЛЬЄВА з пропозицією прокоментувати російський досвід відкритості першої особи держави.
— Сьогодні у прямому ефірі Першого каналу російський президент, як і рік тому, буде спілкуватися з росіянами. Як ви ставитеся до цього методу налагодження зворотного зв’язку?
— Не можу судити про цей телепродукт, бо минулого року я його не бачив, а про ідею можу сказати, що вона заслуговує на увагу. Звісно, будь-яка форма спілкування у прямому ефірі наближує громадян до лідера держави. Людина має можливість особисто поставити запитання, або навіть просто почути відповідь на чиєсь, котре співзвучне з її думками та проблемам. Тут спрацьовує ефект — почути «з перших вуст». Тоді, окрилена правдою (від ПЕРШОЇ ОСОБИ ДЕРЖАВИ!), людина певніше себе почуває у ситуації, коли їй треба вирішувати якісь свої житейські проблеми, або відстоювати права.
Це варто робити і з тих міркувань, щоб люди бачили, що глава держави чує, розуміє, співчуває і намагається зробити так, щоб було краще.
— А чи під силу, на вашу думку, щось подібне зробити у нас? Чи у нас немає команди, творчих та технічних ресурсів?
— Очевидно, що можна. Технічно — без проблем. Це може бути багатоканальний телеміст. НТКУ, наприклад, має всі умови для одночасної комутації з усіма регіональними облдержтелерадіокомпаніями. Можна у прямому ефірі вести діалог між столичною і студіями у регіонах, куди запросити представників різних верств населення. Окрім того, якщо не помиляюсь, телекомпанія ICTV може надати можливість спілкуватися з аудиторією прямо на вулицях різних міст. Тобто технічно це можливо. Та й творчо — це нескладний проект.
— А що складно?
— Думаю, що нелегко вписатися у надзвичайно щільний робочий графік Президента і заздалегідь узгодити його з програмними та технічними можливостями телеканалів. Треба виходити з того, що цей ефір повинен бути не менше години, щоб забезпечити пропорційне включення усіх регіонів. А це, в свою чергу, потребує «бронювання» одночасно з усіма ОДТРК узгодженого відрізку ефірного часу. Оголошення у програмі телепередач, яка складається за тиждень до ефіру. Окрім цього, телеміст треба наперед (за два-три тижні) проанонсувати, щоб ті, хто хоче поспілкуватися, знали день, час ефіру, телефони для попередніх запитань до Президента, процедуру участі в такому діалозі та багато інших організаційних моментів. Тобто, такий телепроект треба добре підготувати і «розкрутити», аби він мав хороший ефект і відповідний результат. А у принципі, це цілком реально...
— Нам точно відомо, коли наступного разу виступить Президент перед телеаудиторією — на Новий рік. «День» проводив опитування серед своїх читачів та експертів, яке ми надрукуємо у п’ятницю, і багато хто з його учасників висловив побажання обов’язково побачити першу персону держави. І цікаво, що опитуванi наголосили, що хотіли б від неї почути обнадійливі слова про реальні справи, а також звернули увагу на антураж дійства, щоб він відповідав реаліям України. Так яким побачить український глядач Президента в новорічну ніч?
— Думаю, що режисерське бачення мільйонів людей того, як повинен виглядати Президент, на якому фоні стояти чи сидіти, і що він повинен говорити, навряд чи вдасться звести воєдино. Але нехай вони існують — ці різні бачення. Бо у новорічну ніч кожен з нас все одно підсвідомо малює для себе свого Президента, як і свого Діда Мороза. Адже за традицією саме після його вітальних слів — вистрілює корок з шампанського, і починається Новий рік.
Новорічний виступ Президента — це справді символічний місток у день завтрашній, у майбутнє. І природно, коли за святковим столом люди обговорюють почуте з вуст «найголовнішого Діда Мороза». Усе це ми намагатимемося врахувати.
У передноворічні дні Президент особливо цікавиться змістом листів, телеграм, звернень своїх співвітчизників. Це говорить про те, що йому справді важливо знати, в якому настрої перебувають люди і що вони хотіли б почути від нього, як від глави держави і як від співгромадянина. Президент ретельно і відповідально готується до свого головного тосту.
