Сьогодні увечері — головний футбол цієї весни. Ще будуть захоплеві ігри чемпіонату України, ще розіграють без нас фінали єврокубків, ще показуватимуть нам чужий італійський чемпіонат. Проте гра з Іспанією на першість Європи стоїть для українського футболу на кілька щаблів вище за все інше разом узяте. Сьогоднішній поєдинок не тільки визначить переможця чи завершиться внічию, не тільки полегшить чи ускладнить українській збірній шлях у європейському відборі. Увечері ми або повернемося до великої футбольної Європи, або продовжуватимемо тупцювати біля ледь відчинених дверей туди. Саме у грі з Іспанією, країною з чи не найсильнішим футбольним чемпіонатом, ми зможемо оцінити або нашу силу, або нашу слабкість. Головне — правильно оцінити себе і не програти ще до виходу на поле, як сталося із нашою збірною позаторік у німецькому Дортмунді. Тим більше, що особливих причин для страху немає.
Що таке футбольна Іспанія? Це насамперед довгі і славні традиції іспанських клубів у єврокубках, де мадридський «Реал» володіє чи не усіма клубними рекордами сучасного футболу. Можна довго перераховувати титули «Реала» та «Барселони», «Валенсії» та «Атлетіко», захоплюватися зірками цих клубів різних часів. А про національну збірну цієї країни, якщо подумати, то й сказати майже немає чого. Із суперзірок згадуються лише кілька прізвищ. Титулів у цієї команди немає, перший і останній кубок Європи іспанці здобули ще в минулому житті, майже сорок років тому.
Так, Іспанія — футбольна країна, навіть суперфутбольна. Там завжди був і буде захоплевий чемпіонат і сильні клуби. Але грали і грають вони здебільшого «чужими ногами». У всі часи славу іспанським клубам приносили іноземці. Від угорця Пушкаша і аргентинця Ді Стефано у 50 — 60-ті роки до голландця Кройфа та мексиканця Санчеса у 70 — 80-ті та португальця Фігу, бразильців Роналдо та Карлоса, француза Зідана сьогодні. Іспанці одними із перших у світі припинили чекати футбольних милостей від природи і почали везти до себе талановитих футболістів з усього світу. Власне іспанські футболісти споконвіку працюють у своїх командах помічниками закордонних зірок. Своїх гравців екстра-класу Іспанія виховувала і виховує ніяк не більше, ніж Україна. У сьогоднішній збірній Іспанії лише одна суперзірка — Рауль Гонсалес. Але й у нас є така — Андрій Шевченко. Нехай і не той став Андрій в останні два роки, проте за зірковим статусом він значно випереджає решту іспанських гравців.
Можуть сказати, що Іспанія сьогодні — друга у світі за рейтингом ФІФА. Але ж футбол — це не шахи з їхніми коефіцієнтами. У футболі враховуються перемоги та здобуті титули, яких у Іспанії не більше, а менше, ніж у нас. Саме так. В той час, коли Іспанія ставала чемпіоном Європи, ми були у складі Союзу, то й порівнюватимемо з Союзом. У Іспанії один Кубок Європи, і у нас один. Іспанці один раз були фіналістами — ми двічі! Іспанці ставали олімпійськими чемпіонами один раз, а ми двічі! Офіційно збірна України з’явилась у 1994 році. З того часу ні у іспанців, ні у нас перемог і призів не спостерігалось. Що з того, що іспанці вигравали відбіркові турніри, коли далі результату не було? Та й кого іспанці у тих відборах обігрували? Австрійців, ізраїльтян, кіпріотів... Реально заслуг у сучасної іспанської збірної немає. Недарма ж іспанці постійно змінюють тренерів і шукають, шукають... Ми теж шукаємо, у нас теж на провідних ролях в клубах грають іноземці. І Україна, і Іспанія за невеликим виключенням — збірні «других номерів». І тим, і другим хочеться заявити про себе, здобути місце під футбольним сонцем. Що цікаво: в офіційних матчах збірна Іспанії востаннє грала з нашими ще у 1971 році, коли більшості гравців нинішніх команд ще не було на світі. Тому історію стосунків іспанського та українського футболу сьогодні будуть писати практично з чистого аркушу.
Останнім часом у збірної України з’явилась хороша риса. Команда грає, незважаючи на суперника, грає у свою гру. Гра буває і хорошою, і не дуже. Але українці, принаймні минулого року, жодного разу не вийшли на поле, заздалегідь вважаючи себе слабшими. А саме впевненість у власних силах і відсутність страху перед суперником дають додатковий шанс у вирішальну хвилину зіграти трохи краще, вдарити точніше. До 20-ї години 29 березня Україна та Іспанія — рівні суперники на шляху до європейського титулу. І жодних причин для поразки, окрім власних помилок, для нашої команди немає. Сьогодні ми на порозі європейського бомонду. Завтра будемо або по один, або по другий його бік. І просто так вперед ніхто українських футболістів не пустить. Треба бути сильнішими на футбольному полі. Побажаймо ж цього команді Леоніда Буряка!
Становище команд у відбірковій групі станом на 29 березня:
1. Іспанія — 6
2. Україна — 5
3. Греція — 3
4. Вірменія — 1
5. Північна Ірландія — 1
Греція та Україна провели по 3 матчі, решта команд по 2.
