Призначення Миколи Поліщука міністром охорони здоров’я, мабуть, ні в кого не викликало заперечень. Навпаки: на посту голови профільного комітету Верховної Ради він зарекомендував себе як істинний професіонал, який уболіває за ввірену йому сферу. У своєму першому інтерв’ю, яке він дав «Дневі», очоливши міністерство, М. Поліщук твердо заявив: «Ми зробимо так, щоб кожен відчув зміни на краще. Найголовніше — це зацікавити лікаря в здоров’ї пацієнта».
Однак перші кроки Миколи Поліщука-міністра викликали невдоволення в медичних колах.
Спочатку запротестувати студенти. Провчившись п’ять років у вищому навчальному закладі, вони зіткнулися з тим, що жадані спеціальності — офтальмолог, нейрохірург, гінеколог, уролог — їм не світять. Згідно з наказом МОЗ, у цих напрямах із 2005 по 2007 рр. діятиме мораторій на інтернатуру. Але навіть не це спонукало студентів до створення страйкому. Віднині бюджетники після закінчення вищого навчального закладу повинні обов’язково пропрацювати в сільських лікарнях або амбулаторіях. І хоча ця норма аж ніяк не нова — тривалий час про неї просто забували, — студенти миритися з нею не хочуть. Мовляв, в умовах українського села працювати просто неможливо. «Спершу забезпечте нас усім необхідним, а вже потім ми поїдемо за розподілом», — заявив на зустрічі з М. Поліщуком голова страйкому студентів-медиків Івано-Франківська Святослав Якибчук.
Утім, протести не подіяли — скасовувати відповідний наказ ніхто не збирається. Не менш категоричний міністр і в питаннях «дорослих» лікарів. Нещодавно він висловився за те, щоб ліквідувати дроблення ставки медпрацівників. Уже найближчим часом з’явиться постанова Кабміну, що заборонятиме лікарям працювати на 0,5, 0,25 і 0,1 ставки, а також на ставку «з доважком».
Усі новації, безумовно, мають своє пояснення. Сьогодні, наприклад, жителі 10 тисяч сіл геть позбавлені медичної допомоги — там відсутні навіть фельдшери. Що вже казати про лікарів — за останніми даними, в сільських амбулаторія нараховується близько 1300 вакантних місць. Водночас у місті на 10 тисяч населення припадають приблизно 44 лікарі — вдвічі більше, ніж у європейських країнах. Як пожартував недавно М. Поліщук, «у Києві гінекологів, напевно, більше, ніж жінок-пацієнтів». Жарт, як кажуть, недалекий від правди: наприклад, фтизіатри, пульмонологи, анестезіологи вже давно в дефіциті, зате кількість стоматологів і гінекологів перевищує норму майже вдвічі. Виникає запитання: нащо готувати їх ще? Більш того, розподіл зачепить лише студентів-бюджетників. Основний аргумент «за»: якщо держава вкладає гроші в їхнє навчання, то від молодих лікарів має бути віддача.
Набагато більше запитань викликають ставки. Не є таємницею, що лікарі працюють понад норму не від хорошого життя. На сьогодні, наприклад, оклад лікаря терапевтичного профілю, залежно від категорії, становить від 355 до 473 гривень на місяць. На небагато відрізняється й зарплата хірурга — щонайбільше 496 гривень. А операційна сестра вищої категорії (в цьому випадку найвища сходинка кар’єрних сходів) задовольняється 367 гривнями. «У нас практично всі працюють на півтори ставки. Це єдина можливість вижити й при цьому не робити недвозначних натяків пацієнтам, — пояснює терапевт однієї з київських лікарень. — Про яку боротьбу з корупцією може йтися, якщо заборона на дроблення ставок просто не залишає нам шансів працювати чесно? Адже ми також маємо сім’ї...»
Трохи інакше вбачають ситуацію в МОЗ. По-перше, заборона на дроблення ставок, на думку чиновників, не залишить шансів заповзятливим головлікарям. Останні, що не секрет, часом не безвідплатно роблять «добрі послуги» — віддають, скажімо, 0,25 ставки молодим лікарям, щоб ті не виїжджали з великих міст. По- друге, реформа позбавить пацієнтів пильної до себе уваги — мається на увазі, що біля одного хворого не товпитимуться четверо лікарів, які ділять між собою одну ставку. До речі, саме цей факт (звернімо увагу, невластивий європейським країнам) і породив поширений жарт: не буває здорових, бувають недообстежені.
Так чи інакше, але рішення МОЗ щодо ставок аж ніяк неоднозначне. Попри обіцяне незабаром підвищення зарплат медпрацівникам, розміри їхніх окладів продовжують залишатися на передостанньому місці — менше за лікарів отримують хіба що працівники лісового господарства. Це, звісна річ, позначається й на якості медичних послуг. «Чи можна довіряти лікарю, який, відчергувавши ніч, увесь наступний день оперує? — дивується науковий співробітник Інституту нейрохірургії АМНУ Андрій Гук. — Адже саме нічні чергування й забезпечують доважок до ставки. Iз іншого боку, я не довіряв би й хірургу, який працює лише на півставки. Це означає, що він рідко оперує, і його кваліфікація залишає бажати кращого». На думку експерта, сьогодні мало просто заборонити дроблення ставок — лікарів слід перевести на договірні умови. У цьому випадку вони чітко знатимуть, який має бути обсяг їхньої роботи, винагорода та санкції в разі огріхів. А з корупцією, зі слів А. Гука, має боротися знов-таки чіткий перелік, але цього разу платних і безплатних послуг. Неофіційні платежі лікарям нині становлять від п’яти до десяти їхніх зарплат. У тіні знаходиться другий бюджет охорони здоров’я. Водночас очевидно, що пролікувати пацієнта на 200 гривень за рік — саме стільки виділяють на кожного українця з бюджету, — нереально. Вихід один: зробити неофіційні платежі офіційними, створити механізм, за якого пацієнт за ту чи іншу медичну послугу платить до каси за прейскурантом. Лише тоді, на думку А. Гука, в Україні вирішать питання й зі ставками, й зарплатою, а в пацієнтів виникатиме дедалі менше нарікань до сервісу та якості лікування.
