Півстоліття тому — 7 листопада 1963-го, в Успенці Онуфріївського району відкрили нове приміщення школи. У селі кажуть, що заслуга у цьому їхнього земляка, відомого мовознавця Івана Костянтиновича Білодіда, який з 1957 по 1962 рік був міністром освіти УРСР, та тодішнього голови колгоспу Тараса Івановича Шевченка. На відзначення цієї круглої дати у селі вирішили встановити на фасаді школи меморіальну дошку Білодіду.
«Така думка виникла торік, — говорить директор школи Арміне МАЛУМЯН. — Спонсорську допомогу надали місцевий фермер Іван Іванченко та житель міста Верхньодніпровська Юрій Бондаренко, який власним коштом придбав мармурову плиту та оплатив нанесення на неї зображення і тексту».
Пам’ятну дошку минулої суботи відкрила донька ученого Юлія Іванівна, яка приїхала з Києва із сином Юрієм, кандидатом юридичних наук. У святкуванні брали участь колишні та нинішні учні Успенської школи, гості з райцентру та Кіровограда. Перед концертом господарі ознайомили присутніх зі стендами, присвяченими відомим землякам, зокрема й письменниці, лауреату премії ім. Т. Шевченка Раїсі Іванченко.
Під час відкриття пам’ятної дошки ніхто з присутніх не вчитався у її текст. Зробили це пізніше і взялися за голову — в українському тексті по батькові академіка-мовознавця земляки написали російською — «Константинович». Є у цьому тексті й інші, не настільки суттєві, помилки, приміром, крапка у кінці речення. «Від помилок ніхто не застрахований, — сказав доцент Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В. Винниченка Сергій МИХИДА. — Їх припустився учитель, і неважливо, хто він за освітою, але він повинен був бути уважним і заглянути у словник».
Кандидат педагогічних наук Олександр РАТУШНЯК сприйняв цю помилку з гумором: «Думаю, Білодід би не плакав, а радів би з цього приводу. Саме він був активним борцем за зближення української мови з російською і вилучав зі словників питомо українські слова. За що Юрій Шевельов й інші представники діаспори називали його Русодєд!». Думку Олександра Ратушняка поділяє і мовознавець Лариса МАСЕНКО, яка сказала «Дню»: «Ця помилка вийшла знаковою. Адже Білодід обстоював гармонійну українсько-російську двомовність. За радянських часів він був основним ідеологом тієї теорії, що українська і російська мови чудово впливають одна на одну. І ось ця помилка, коли з’явилася суміш української і російської мов у його імені та по батькові, стала ніби підтвердженням його теорії. Тобто ситуація досить комічна».
«Не додивилися, — пояснює Арміне Малумян. — Текст у Верхньодніпровськ передали правильний, а от потім не вичитали його і вчасно не помітили помилки. Очевидно, доведеться знімати дошку та робити виправлення на ній».
До речі, це не перша пам’ятна дошка на стінах кіровоградських шкіл, яку «прикрашають» помилки. Торік на вулиці Микитенка у Кіровограді на будівлі школи №33 з нагоди 25-річчя перейменування вулиці та 115-ї річниці з дня народження письменника також встановили пам’ятну дошку з помилками (слова 115-річчя та 25-річчя написали як два слова, без дефісів). І ніхто їх поки що не помітив. Що змушує замислитись над зовсім не кумедним питанням — загального рівня освіченості наших громадян.
«Узагальнювати, що грамотність падає, я б не хотіла, — коментує Лариса Масенко. — Звісно, таку плутанину двох мов насаджують наші засоби масової інформації. Те, що робиться у наших ЗМІ, власне, і породжує оці помилки. Перебуваючи постійно (у тому ж транспорті наприклад), у такому середовищі, коли навіть новини можуть озвучуватися двома мовами, навіть високоосвічені мовці, не кажучи вже про пересічних, підпадають під цей вплив. Це наслідок того, що немає державної мовно-культурної політики захисту свого інформаційного простору».
