На думку генерального директора Української зернової асоціаціїї Володимира Клименка, зараз існують декілька негативних чинників, які гальмують експорт зерна. Перш за все, це занадто високі тарифи на послуги залізниці та елеваторів, які суттєво збільшують ціну зерна, що експортується. Наприклад, вартість транспортування 1 тонни ячменю залізничним транспортом з північних районів України на південні порти досягає 20% і навіть більше від вартості самого продукту. Вартість послуг з обов’язкової сертифікації продукції в пункті відвантаження сягає 1% від вартості товару. Сплата послуг з переробки та перевалки товару в портах збільшує вартість експортованого зерна на 10- 20%. Таким чином, за рахунок сплати різних послуг собівартість зерна, яке завантажується на борт судна, зростає до 40-45%.
Іншим чинником, що також впливає на експорт зерна, В.Клименко вважає адміністративне втручання владних структур у комерційну діяльність на зерновому ринку: зміни правил гри в розпалі сезону, численні заборони на відвантаження продукції та інше. Дуже шкодять, на його думку, й так звані рекомендовані ціни, які не відповідають чинним міжнародним угодам України та впровадження яких призвело до того, що село не може отримати гроші за вирощений врожай.
Незадовільне фінансування сільгоспвиробників також може призвести до втрати Україною її експортних можливостей. Потужним джерелом фінансування українського села В.Клименко називає фінансові ресурси зернових трейдерів, які займаються експортом сільгосппродукції з України, але залучити їх можливо лише за умови 100-відсоткової гарантії повернення інвестицій. Зрозуміло, що для цього потрібні високоліквідні застави. Такою заставою, вважає В.Клименко, на селі може бути земля, однак її досі не задіяно як економічну категорію.
