Довга і сумна історія пропорційного закону про вибори, вето Президента на котрий, парламенту так і не вдалося подолати, знаходить своє продовження. Бо ж відомо, що все залежить не від назви, а від суті закону. Внесши певні поправки можна пропорційний закон про вибори зробити практично мажоритарним і навпаки. Можливі варіанти вже не раз коментувалися. Один із цих варіантів і взятий тепер на озброєння законодавцями, аби хоча б частково досягти попередньої мети — розпочати структуризацію суспільства через механізм партійних виборів.
Якщо згадати причини, з яких не пройшов пропорційний закон, то слід розділити причини формальні й справжні. Так офіційно стверджувалося, що партійні вибори порушують конституційне право громадян бути обраними до органів законодавчої влади. Неофіційно же влада скаржилась, що за партійними списками точно переможуть ліві й тоді життя стане ще гіршим, ніж зараз. Така перспектива справді лякає, однак існує ще одна пересторога — так звані «прикормлені» округи, в яких обраний один чи кілька разів депутат має потрібні важелі для ще одного гарантованого обрання. Навіщо таким серйозним людям принижуватись до суперечок за місце у партійних списках? З іншого боку в розвиток кількох найбільш потужних нових партійних структур вкладено занадто багато сил і коштів, аби вони «відбилися» якимось десятком-другим депутатських мандатів.
Вищеназвані й похідні від них міркування й призвели до народження законодавчого синтезу у вигляді вдосконаленого «змішаного» виборчого закону. Автор понад годину нишпорив коридорами парламенту в пошуку законодавців, які були б стовідсотково проти саме такої зміни виборчого закону. Таких не знайшлося, що свідчить про велику ймовірність позитивного голосування. Справді — нардепів «важковаговиків», здатних надійно «взяти» мажоритарний округ, в нинішньому парламенті не більше ніж півтори сотні. «Подвоєння» розміру виборчих округів, особливо тоді, коли воно відбудеться потрібним способом у належний бік, цим політикам нічим не загрожує. Якщо й постраждає кілька депутатів, то їм цілком можна надати навзамін прохідне місце у партсписку. Що ж до різних «харизматиків» без відповідних політичних і матеріальних ресурсів, то шлях до Верховної Ради через округи буде для них надійно закритий. І непогано — політичні партії одержать додатковий загін активістів із досвідом парламентської роботи. Тобто, вітчизняна багатопартійність може отримати додатковий імпульс до здорового розвитку.
Єдиною перешкодою може стати позиція Президента, який поки не висловлював захоплення від ініціативи змінити пропорції виборчого закону. Комуністи вважають, що саме Леонід Кучма здатен не пропустити поправки і скористатись правом вето через побоювання перемоги на партійних виборах лівих сил. На що некомуністична частина антипрезидентської опозиції зауважує, що глава держави не має тепер формальної причини ветувати закон, оскільки права громадян бути обраними в округах не порушуються.
Вищенаведені аргументи аж ніяк не свідчать про те, що з понеділка Центральна виборча комісія буде займатися переділом виборчих округів, знову вивівши свого керівника Михайла Рябця на нові щоденні побачення із телеглядачами. Щось може трапитись в останню хвилину, якісь домовленості можуть не спрацювати і в результаті пропорція виборчого закону не буде змінена, або буде змінена не так. До старту виборчих перегонів ще є час, а тому не виключено, що їх учасникам доведеться постояти (принаймнi, офiцiйно) ще трохи на старті.
