Академічне мистецтво диктує свої умови. Воно вимагає до себе відповідного ставлення і створює атмосферу пафосу та масштабності. Тут побутують сталі образи, характерні пейзажі, впізнавані сюжети. Нагоду виразно відчути це зараз мають кияни. У Музеї російського мистецтва відкрилася експозиція, присвячена 250-річчю Російської академії мистецтв. На виставці представлено близько 60 класичних живописних і скульптурних робіт випускників академії — наших сучасників. Ініціатором цього творчого проекту виступила Міжнародна асоціація випускників академії, яка займається відродженням і розвитком академічної школи у сучасному мистецтві.
Київ увійшов у перелік міст, де експозиція представлена широкій громадськості. Це подія загальнодержавного культурного контексту, адже згідно з рішенням ЮНЕСКО, 250-річчя Петербурзької мистецької академії внесене у перелік дат, яке відзначає все людство.
— Відзначання 250-річчя РАХу (абревіатура від рос. Российская академия художеств) — необхідний захід, — наполягають науковці Київського музею російського мистецтва. — Необхідний в сенсі того, що ми не повинні обривати налагоджені зв’язки з Санкт-Петербургом і Москвою. З їхніми академічними напрацюваннями українцям треба знайомитися.
Історія Імператорської академії мистецтв (так раніше називалася Російська академія мистецтв) почалася ще в ХVIII столітті. У 1757 році меценат і куратор Московського університету звернувся в Сенат із пропозицією заснувати академію мистецтв. Імператриця Єлизавета цю ідею схвалила і відтак цього ж року була заснована Академія. Цей мистецький навчальний заклад створювався, передусім, як центр підготовки національних художників і архітекторів, з яких згодом повинен був сформуватися педагогічний склад. Випускниками академії стали такі класики, як Васнецов, Брюллов, Рєпін. А також ті, хто мав причетність і до власне українського мистецтва, працюючи над Будинком з химерами, Національною оперою, філармонією. Хоча, за словами науковців музею, українське академічне мистецтво, завжди відрізнялося від російського.
— У нас дуже міцна українська, і, зокрема, київська живописна школа. Але вона зовсім інша. І ця експозиція російського академічного мистецтва виявила ці відмінності. Українська школа відрізняється більшою декоративністю і яскравістю, у ній більше європейських інновацій. І хоча позиції у художній освіті і програма у нас ідентичні петербурзьким, але ми маємо своє обличчя. Наш менталітет, природа дають абсолютно інший результат, — переконана одна зі співробітниць виставкового відділу музею.
Серед тих, хто відвідав відкриття виставки, були різні відгуки. Декому здавалося, що експозиція занадто «молода»...
— Я очікував побачити роботи найвідоміших художників минулих століть, — зазначає один із відвідувачів експозиції, — натомість в основному бачу полотна відносно молодих митців, хоча і, безперечно, талановитих.
Утім анонсувалася виставка саме, як «презентація робіт сучасних митців». Окрім того, експозиції не можна дорікнути у відсутності гучних імен. Тут представлені роботи президента академії Зураба Церетелі, а також скульптура ректора Санкт-Петербурзького державного академічного інституту живопису, скульптури і архітектури ім. Рєпіна, професора Альберта Чаркіна. Науковці Російського музею стверджують, що саме сучасний зріз академічного мистецтва був основним задумом виставки. Організатори могли показати роботи кінця ХVIII століття, але вони пішли іншим, цікавішим шляхом, представивши сучасників — часом, дуже молодих художників, які обрали для своєї творчої реалізації не контемпорарі, а класичний арт.
Існує хибна точка зору, що контемпорарі арт — це від того, що людина не вміє тримати олівця в руках і створювати класичний академічний малюнок, а насправді суперсучасним мистецтвом також займаються випускники класичних академій. Усі вони проходять академічну школу. Закінчуючи академію, обирають різні шляхи: комусь цікаво займатися відео-артом, хтось залишається в класичному живописі, а хтось взагалі іде працювати на телебачення...
