Хоч застрельте не розумію, чому Нестор Махно народився саме в Гуляй-Полі на Запоріжжі. Тільки прошу вас не сприймати заклик застрелити мене на повному серйозі. Застерігаю, бо все ж таки мова йде про зарізяку Махна. Я вже вдруге побував на фестивалі «День незалежності з Махном», який організував невтомний Олесь Доній і провів його саме в гуляй-Полі. І торік, і цього року всі заходи фестивалю проходили в жахливу спеку, від якої страшенно хотілося спати і залізти кудись до темного і холодного льоху й просидіти там все життя. Така спека незвична для киянина, але для тутешніх мешканців це норма життя. Мені здається, що в такому кліматі люди не ходять, а плавають, повільно рухаючи ногами — так само як риби повільно рухають плавниками. В такому кліматі люди не здатні швидко і голосно говорити — в них язики рухаються повільно і важать як пудові гирі. Можливо, і дане ними слово важить ще більше.
Як за таких обставин міг побачити світ вкрай темпераментний чоловік Нестор Махно? Я цього не розумію. Але думаю, що учасники фестивалю, якщо не всі, то багато хто з них здивуються моєму здивуванню. Адже Фестиваль, попри несамовите сонце, проходить вкрай динамічно. Досить лише послухати ведучого Руслана Півня, чий безкістковий язик один за одним виголошує то закидання помідорами наших улюблених політиків, на жаль, не живих, а лише їхні зображення; то малювання на голих тілах; то конкурс на найкращу махновську уніформу. Не без приємності можу повідомити, що в останньому згаданому конкурсі переміг я. Моїми суперниками були люди, так би мовити традиційної орієнтації — тобто вони були вбрані у традиційне всім відоме вбрання кольору хакі. А я вийшов на сцену в військовому кітелі й смушевій шапці, але з лопатою замість гвинтівки, у шортах, в одному чоботі і в одному шльопанці. Глядачі, котрі визначали переможця криком, відгукнулися на моє вбрання найгучніше. Таким чином у якості призу я отримав два ящики пива «Арсенал». Уявляю, що було б, якби я сам його випив. Отож — довелося роздавати пиво бажаючим.
Нікого з поетів, музикантів, просто любителів пофестивалити не бентежить, що такий захід відбувається у День незалежності української держави, проти якої герой фестивалю воював на своїх фронтах — він, як відомо, виступав в принципі проти будь-яких держав. Але ж такий персонаж в українській історії існував. Він був втіленням духу свободи, козацької вольниці. Він боровся за ідеї того, що сьогодні називають терміном «місцеве самоврядування». Для чого ж нам уподібнюватися деяким іншим народам, котрі проголошували гасло: «хто не з нами — той проти нас!»?
І ми їм не уподібнюємося. Фестивалимо з Махном на повну котушку. А ще відроджуємо в собі інтерес до власної історії. Там купа народу зі східних регіонів України, котрі я б сказав жадібно сперечаються, або діляться власними враженнями від прочитаного і почутого. У фестивальному автобусі дорогою до Києва мій сусід-студент іноді навіть не давав подрімати — все про історію Махна розпитував, наче я найбільший фахівець у цій галузі.
