Сьогодні у Києво-Могилянській академії видавництво «Смолоскип» представляє двотомник спогадів Григорія Костюка «Зустрічі і прощання». Це — мемуари видатного літературознавця, чия молодість припала на одну із найтрагічніших епох нашої літературної історії — 1920—1930-ті роки. У 1925— 1929 роках Григорій Костюк, навчаючись у Києві, слухав курси Мико ли Зерова, Бориса Якубського... У 30-х роках він переїхав до Харкова і увійшов до літературного об’єднання «ПОЛІТФРОНТ», де тісно спілкувався з Миколою Хвильовим, Миколою Кулішем, Павлом Тичиною, Юрієм Яновським, Іваном Багряним, Остапом Вишнею... Був очевидцем сталінської розправи над інтелігенцією, зрештою, і сам потрапив до концентраційного табору. «Перший том «Зустрічей і прощань» присвячений саме цьому періоду життя Григорія Костюка, — розповідає директор «Смолоскипу» Ростислав Семкі в. — У другому ж — відтворені 40—60-ті роки, тобто літературний процес в еміграції. Фактично, аналогів цим мемуарам немає. Досі найпомітнішими спогадами про літературний Київ та Харків 20—30-х вважалися «Розповідь про неспокій» Юрія Смолича. Однак «Зустрічі і прощання», написані в еміграції, тобто без жодних цензурних втручань, значно повніші і ширші. І вони захоплять не лише філологів і літературознавців, а усіх, хто цікавиться живою історією культури».
«Григорія Костюка як літературознавця і людину я пізнавав у три етапи, — згадує професор Києво-Могилянської академії Володимир Панченко. — Напочатку 90-х років пощастило прочитати його працю «Володимир Винниченко і його доба» (він — один із перших розпочинав історично-наукове дослідження спадщини Винниченка). Потім ознайомився із двотомником «Зустрічі і прощання», виданим ще в еміграції. Треба сказати, що ці мемуари надзвичайно цікаво розкривають атмосферу українського літературного життя, починаючи від 20-х років і аж до пізнього періоду творчості самого Григорія Костюка. Автор колоритно змальовує не просто панораму літературного буття, а персоналії, багатьох з яких він дуже близько знав. А у другому томі розпочинається розповідь про еміграційний період, де Костюк теж виступив у ролі скурпульозного літописця, який може показати атмосферу доби і одночасно людський вимір часу. Врешті-решт, у 2000 році, перебуваючи у США, я із, на жаль, вже покійним Леонідом Куценком побували у гостях у 98-річного(!) Григорія Костюка. Я на власні очі бачив цього вже висушеного літами і хворобами літературознавця. А навпроти нього сидів 92-річний Юрій Шевельов, який потім жартував, що так довго жити, як обоє з Костюком живуть, навіть непристойно... Ця зустріч була зворушлива і сентиментальна. Вона зафіксована на фото і у моїй пам’яті. Я радий, що «Зустрічі і прощання» тепер вийшли в Україні, бо, якщо раніше спогади були надбанням дуже вузького кола дослідників, то тепер це коло розширюватиметься».
У презентації книжки беруть участь В’ячеслав Брюховецький, Іван Дзюба, Іван Драч, Ігор Римарук, Євген Сверстюк, Володимир Моренець, Дмитро Павличко, Віра Агеєва, Сергій Білокінь, Раїса Іванченко, а також син Григорія Костюка — Теодор Костюк. Ведучий — Микола Жулинський. У п’ятницю представлення «Зустрічей і прощань» відбудеться у Кам’янець- Подільському, звідки Григорiй Костюк родом.
Молоді письменники самі «просувають» свої твори
Учасники громадського руху «Не будь байдужим!» письменники Сергій Жадан, Тарас Прохасько і О. Ушкалов днями провели у Житомирі зустрічі спочатку з пресою, а потім студентами місцевих вишів. Мети поїздки вони не приховували — просування в інформаційному просторі країни українських авторів, які пишуть романи, повісті, вірші, п’єси, есе державною мовою, популяризація їхніх творів. Визнаючи, що аудиторія читачів української літератури поки мала, чому сприяє, зокрема, невелика кількість книгарень, відсутність у видавництв коштів на масову телерекламу, С.Жадан водночас відмітив тенденцію до наростання обертів у друкуванні україномовної художньої літератури і появу останніми роками в цій галузі ринку.
На запитання автора щодо перспектив появи фільмів і телесеріалів за сценаріями цих та інших українських письменників, Т.Прохасько зауважив, що вже зараз його колеги є авторами низки сценаріїв фільмів, створених на гроші російських бізнесменів, і які показуються на наших телеекранах. Йому особисто також замовляли написати сценарій фільму, але з умовою, щоб там не було ознак, що дія відбувається в Україні. Письменник відмовився. О. Ушкалов в свою чергу зазначив, що у нього є замовлення на сценарій на кшталт «Кадетів» але з українськими героями. Щодо прогнозів, то гості налаштовані доволі оптимістично і вважають, що 100-тисячні наклади україномовних авторів стануть реальністю через 10 років.
