Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Звичайні школи — для незвичайних дітей

6 лютого, 2003 - 00:00

У роки незалежності така інтеграція стала посилено розвиватися в стихійному порядку і в 2001 році спільно з фондом «Крок за кроком» група ентузіастів iз Інституту спеціальної педагогіки АПН України звернулася до Міністерства освіти з пропозицією провести експеримент з інтегрованого навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку. Цей експеримент розрахований на 7 років і керує ним заступник директора Інституту спеціальної педагогіки, доктор педагогічних наук В’ячеслав Засенко. В’ячеслав Васильович вважає, що поки ще рано робити якісь кардинальні висновки. «Поки в експерименті задіяно тільки учнів початкової школи, — говорить керівник експерименту, — але в процесі нашої подальшої роботи ми з’ясовуватимемо, наскільки, в яких випадках та за яких умов така інтеграція доцільна. Адже система спеціальних навчальних закладів в Україні має масу дуже цінного напрацювання й слід враховувати той факт, що аж ніяк не всі діти з особливостями в розвитку зможуть вписатися в систему інтегрованого навчання».

Вже розроблено нормативно-правову базу експерименту — принцип відбору «особливих» дітей для інтегрованого навчання, умови, які для цього необхідні, визначено моделі інтеграції. Надалі для успішного розвитку ідеї цього експерименту для інтегрованих класів буде необхідне і введення додаткових ставок для фахівців, і відповідне обладнання приміщень, і система спеціальної підготовки вчителів для роботи в інтегрованих класах, створення певної матеріальної зацікавленості педагогів брати на себе додаткове і зовсім непросте за своїм характером навантаження, а також кошти для спеціальної апаратури для сліпих, глухих дітей, апаратуру, яка може забезпечити можливість навчання таких дітей у звичайних класах. А ще було зауважено, що якщо у класі знаходиться більше трьох проблемних дітей, то вони відразу ж прагнуть створити своє замкнене коло спілкування — і знову виявляються в ізоляції, отже, найкраща модель — це не більше трьох дітей з однотипними проблемами в одному класі.

Дати однакові права й однакові можливості всім дітям — ще не означає переводити всіх поспіль до загальноосвітніх шкіл, тут потрібен індивідуальний підхід для визначення шляху, який принесе найбільшу користь для розвитку дитини. Батьки дітей, у яких помічені проблеми в розвитку, можуть звертатися до Республіканської медико-педагогічної консультації при Міністерстві освіти по допомогу у визначенні найкращої моделі навчання для їхньої дитини. Треба відзначити, що головними моментами для інтеграції «особливої» дитини в звичайну школу є норма інтелекту та достатній мовний розвиток. Керівник експерименту київської групи шкіл Алла Колупаєва, старший науковмий співробітник Iнституту спеціальної педагогіки, сказала «Дню»: «В основному ми вже сьогодні визначились, який контингент дітей та з якими діагнозами може перебувати в стінах загальноосвітньої школи — чи то повністю пройти курс навчання, чи то частково відвідувати уроки або тільки виховні заходи, навчаючись при цьому за індивідуальними програмами. Ми вивчили закордонний досвід і продумали, як його можна застосувати до місцевих умов. Ми не маємо фінансових можливостей, щоб на один клас виділяти для одночасної роботи з дітьми по 3—4 фахівці крім учителя, як це роблять у США. Проте один соціальний працівник істотно полегшив би роботу вчителю, і це не такі вже й значні витрати».

Директор школи-дитячого садка «Паросток» Валентина Стрижеус розповідає, що батьки здорових дітей дуже задоволені тим, що їхні малюки спілкуються з дітьми, які потребують допомоги, що діти стають більш чуйними і лагідними у спілкуванні з навколишніми, і це йде їм тільки на користь. Валентина Савеліївна говорить і про те, що вихователі спеціально готують здорових дітей до сприйняття не зовсім звичайних ровесників, акцентуючи увагу на тому, що всі діти різні й що є такі, яким треба постійно допомагати. Цікаво, що дітей вчать не тільки допомагати й опікувати, але й відчувати міру цієї необхідної опіки, щоб не розвивати утриманницько-споживчі нахили і вчити дитину з проблемами у здоров’ї максимально реалізовувати свої власні можливості. Тоді в «особливих дітей» з’являється важлива життєва мета — стати такими, як усі. Й це дуже добре стимулює розвиток дитини.

До речі, у Міністерстві освіти України вже знаходиться на затвердженні Положення про інтегроване навчання дітей iз особливими потребами.

Людмила РЯБОКОНЬ, «День»
Газета: 
Рубрика: