Цьогоріч минає 72 роки з часу Гурбенського бою. У ньому зійшлося до 5 тисяч повстанців та від 20 до 35 тисяч НКВСівців. Це були добре підготовлені, добірні війська. Їхня мета полягала в тому, щоб витіснити з лісів українських повстанців і розбити їх. Але цього зробити не вдалося, бо воїни УПА прорвали оточення і зуміли вивести майже три тисячі бійців. Проте там залишилися селяни, тяжкопоранені, медсестри. Усіх їх по-звірячому вбили. Рідні повстанців шукали по лісу загиблих. Потім зробили символічний насип і поставили хрест. Радянська влада його періодично знищувала, а місцеві люди знову ставили. Тепер в урочищі Гурби діє чоловічий монастир. Нині ж, на роковини бою, тут освятили новозбудований храм.
«Такі великі бої були не зовсім характерні для УПА. Все-таки бійців готували до партизанської війни. Це — інша тактика. А тут довелося протистояти добре підготовленим внутрішнім військам. Утім, українські повстанці довели, що навіть у таких важких умовах вони можуть тримати оборону і проривати оточення, — коментує завідувач відділу «Інститут дослідів Волині» Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор Марчук. — У Гурбенському бою загинуло 400—500 людей. Річ у тім, що окремі сотні були нещодавно сформовані з селян, вони були ще необстріляні. До того ж відчувалися проблеми з озброєнням. Повстанці не змогли забрати свого шпиталю. НКВСівці розстрілювали поранених, декого добивали багнетами. Доля багатьох повстанців із Гурбенських лісів залишалася невідомою. Тільки нещодавно нам вдалося дізнатися про одного із повстанських ватажків із Кременеччини — Андрія Лобара. Про це у листі написала жінка, яка зараз мешкає у Херсонській області. У той час вона була медсестрою у повстанському шпиталі і стала свідком його загибелі».
Дослідницька робота щодо бою триває. «Під час розкопок у Гурбенських лісах ми виявили чимало цікавих знахідок. Серед них, зокрема, персні з тризубом. Виявляється, повстанці переховували єврея-ювеліра, який жив у Дубно. Він переплавляв монети і робив із них такі кільця. Тепер ці експонати можна побачити в краєзнавчому музеї, — розповідає учасник експедицій Михайло Баланович. — Якось натрапили на одне поховання — тіло повстанця лежало обличчям донизу. А під грудьми виявилася граната. НКВСівці робили так навмисно, щоб ті, котрі прийдуть впізнавати загиблих, гинули».
