Перш ніж просвіщати суспільство, його треба розбудити. До такого висновку прийшли учасники святкування національного свята Болгарії — Дня народних будителів, яке вчора відбулося в Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Захід організував Центр болгарської мови, літератури, історії та культури за підтримки Посольства Республіки Болгарії в Україні. Серед гостей: Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарія в Україні Красімір Мінчев, викладачі, студенти-болгаристи, представники громадських організацій.
НАДЗВИЧАЙНИЙ ТА ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ РЕСПУБЛІКИ БОЛГАРІЯ В УКРАЇНІ КРАСІМІР МІНЧЕВ ВИЗНАВ НОВИНКУ БІБЛІОТЕКИ «ДНЯ» СЕРЙОЗНИМ ВНЕСКОМ У РОЗВИТОК ДВОХСТОРОННІХ ВІДНОСИН, А ДОЦЕНТ КАФЕДРИ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ, ОДИН ІЗ АВТОРІВ КНИГИ «СЕСТРА МОЯ, СОФІЯ...» ОЛЕНА ЧМИР (НА ФОТО — ПРАВОРУЧ) НАЗВАЛА ЛАРИСУ ІВШИНУ «ГОЛОВНИМ БУДИТЕЛЕМ УКРАЇНИ»
Центральною подією заходу стало представлення новинки з Бібліотеки «Дня» — книги «Сестра моя, Софія...» На запрошення Інституту філології та директора Центру, доцента кафедри слов’янської філології Олени Чмир розповісти про видання прийшли головний редактор газети «День» Лариса Івшина, його упорядники та автори.
«В Україні немає свого Дня будителів, але переконана, що будителі в нас були і є, — говорить Лариса Івшина. — Сподіваюсь, вони досягнуть того результату, якого свого часу досягла Болгарія, поставивши перед собою амбітну мету приєднатися до ЄС та НАТО. Йдеться не про формальність, а про возз’єднання в союзі тих країн, які ставлять перед собою нові цивілізаційні завдання. «Будительство» сьогоднішнього дня ускладнюється величезним масивом інформації, яка тисне на людину, тому вкрай необхідно формувати якісну «лоцію» — вона допомагатиме знайти острови знання в безмежному океані інформації. Наше суспільство мало трансформуватися дуже швидко, але, на жаль, держава мало йому в цьому допомагала. Саме з цією метою ми робимо газету. В книзі «Сестра моя, Софія...» представлені праці фантастичних авторів — пишаюся, що ці люди відгукнулися на нашу ідею і наситили своїм інтелектом наші амбіційні плани. Їхня готовність принести своє знання для нашого нібито «газетного» проекту свідчить про рідкісну в українському науковому середовищі швидку, «моторну» солідарність. Як редактор щоденного видання, розумію, що суспільство завжди зайняте власними буденними справами, але хтось повинен зібрати, осмислити і передати це знання — щоб воно перебувало в національному кругообігу, щоб речі, про які йдеться в цих аудиторіях не залишились надбання лише вузької касти обраних. Досвід Болгарії, зокрема вміння цієї країни зберігати власну традицію, заслуговує на те, щоб стати загальноукраїнським інтелектуальним надбанням. Приєднання до ЄС не зашкодило болгарській ідентичності — навпаки, якщо ти дбаєш про власну ідентичність, ти стаєш ще цікавішим світу. Для України зміцнення власної ідентичності, поширення якісного знання про себе — це стратегічна мета. Ідентичність і модернізація — у цьому напрямку слід шукати вирішення українських проблем. Пізнаючи Болгарію, ми пізнаємо себе».
«Книгою «Сестра моя, Софія...» ви справді звели міст між Болгаріє та Україною, — розповідає Посол Республіки Болгарія в Україні Красімір Мінчев. — Міст цей — дуже довгий, бо тягнеться з давніх часів. Наші два слов’янські народи відчувають себе дуже близькими, адже близькість ця має свій фундамент в історії. Коли українці приїздять до Болгарії, вони почувають себе як вдома, так само й болгари в Україні. Це — свідчення нашої однакової ментальності. Сподіваюсь, що всі прочитають цю книгу і побачать, що історія Болгарії та України переплетені, немов коса. Книга «Сестра моя, Софія...» — серйозний внесок у розвиток наших двохсторонніх відносин. Зізнаюсь, що кожен свій робочий день я починаю з газети «День», яка лежить у мене на столі. Це видання містить актуальні матеріали й оцінки головних подій, а крім того, з його допомогою я вивчаю українську мову».
На згадку про зустріч Лариса Івшина подарувала Красіміру Мінчеву минулорічне видання Бібліотеки «Дня» — «Повернення в Царгород». Після завершення заходу студенти, в яких залишилося чимало запитань, ще довго не відпускали головного редактора «Дня».
Детальний репортаж із зустрічі читайте в наступних випусках газети «День».
