Цікава річ відбувається з політичною, державотворчою, військовою та літературною (маємо на увазі «Спогади») спадщиною гетьмана Павла Скоропадського, що більшою мірою здійснене ним стає здобутком «живої» свідомості сучасних українців, а не «архівної» історії — то енергійніше, окрім жвавих дискусій, які є по-своєму корисними (адже свідчать про актуальність доробку гетьмана і в нинішній Україні), циркулюють різноманітні міфи, тенденційні вигадки та недостовірні оповіді.
Найкраще, що можна протиставити цьому — точні, достовірні факти. А також документи, фотографії, листи, інші реальні свідчення, залишені історією. І кому, як не київському Музею гетьманства — не лише тому, що майже всі наукові співробітники цієї установи знають, люблять і цінують постать Павла Скоропадського. А й тому, що це є цілком логічним і законним: віддати шану не лише уславленим володарям булави ХVII—XVIII століть (Сагайдачний, Хмельницький, Дорошенко, Мазепа, Апостол), а й гетьману ХХ століття, визначному державному діячеві України.
Саме з цієї причини, а також, безумовно, з нагоди 100-річчя проголошення гетьманату, з ініціативою оголошення року якого виступила газета «День», у невеличкій (шкода!) кімнаті, по-своєму затишного, з неповторною аурою будинку Музею на вулиці Спаська, 16-Б відкрилась без перебільшення унікальна експозиція, присвячена життю Павла Скоропадського, його предкам, військовій, політичній та державотворчій кар’єрі, діяльності після зречення влади (1918—1945 рр.), еволюції його поглядів, останнім рокам життя, долі його дружини Олександри, сина Данила, дочок Єлизавети та Олени. Якщо, можливо, комусь визначення «унікальна експозиція» здаватиметься занадто «пафосним», то, воістину, краще один раз побачити — це саме той випадок. Тут (серед 14 стендів експозиції) і «генеалогічне древо» роду Скоропадських, і матеріали, що стосуються його батьків, початку кар’єри кавалергарда, участі у російсько-японській та Першій світовій війні, переходу майбутнього гетьмана на «українські» позиції 1917 року. Звичайно, в центрі експозиції — яскраві сім з половиною місяців гетьманської держави, державотворчі, військові та культурні здобутки. Тут — дуже багато фото, друкованих та епістолярних матеріалів; можливо, це єдина така підбірка в Україні. А ще — відвідувач може побачити розгорнуті матеріали про діяльність Павла Петровича в еміграції (він очолював Український союз хліборобів — державників), його сина Данила (є унікальні листи батьків до нього), дружини, доньок. Окремий, останній стенд відведено щирому патріоту України пані Олені Скоропадській-Отто (1919—2014 рр.), подвижницькій діяльності цієї виняткової жінки.
Але і це — ще не все. В музеї відкрилась Всеукраїнська наукова конференція до 100-річчя Української Держави гетьмана Скоропадського. Про найяскравіші думки, оприлюднені у виступах — читайте в одному з найближчих номерів «Дня».
