Залишити стипендії пропонується учням та студентам із числа дітей-сиріт, дітей-інвалідів І — ІІІ групи, дітей, позбавлених батьківського піклування, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», а також аспірантам та докторантам. Міністерство освіти і науки цієї ініціативи не підтримує.
Новина вже викликала дискусію в експертному колі. Одні прогнозують студентські протести в разі скасування стипендій, інші побоюються, що такий підхід зробить вищу освіту доступною лише для заможних верств населення. Дехто радить залишити стипендії соціально незахищеним категоріям і підвищити їх у кілька разів — сьогодні в середньому вони становлять 800 гривень на місяць. Взагалі експерти давно наголошують на необхідності перегляду системи стипендіювання, пов’язуючи це з якістю вищої освіти в цілому.
На думку Ірини Єгорченко, старшого наукового співробітника Інституту математики НАН України, активістки громадської організації «Точка росту: освіта і наука», банальне урізання стипендій — це лише імітація змін задля поліпшення якості вищої освіти. «Вища освіта зараз не ставить за мету когось вчити. У нас є лише українська мрія, щоб обов’язково дати дітям дипломи, — коментує Ірина Єгорченко. — Реформа вступу та реформа стипендій — це хаотичний елемент, щоб якось поламати цю систему. Якщо брати академічні успіхи, то щоб отримати стипендію, складаються якісь шалені рейтинги, в яких додаткові бали можна отримати за проплачені псевдонаукові статті або чергування в університетах. Це як конкурси, хто краще зімітує процес навчання. Треба визнати ці факти, розділити заклади на ті, де навчаються, і ті, де амортизують безробіття, дати легальну можливість поєднувати роботу й навчання, платити стипендію там, де це неможливо просто так, без хабарів чи виставлення оцінок. Та розвивати справжню академічну мобільність».
