У Володимир-Волинському історичному музеї вже є ікона XVI століття «Спас Нерукотворний», котра є ровесницею всесвітньо відомого художника Леонардо да Вінчі і за своєю унікальністю може бути гордістю визнаних у світі музеїв. Але визначено було їй місце саме тут, бо багато років зберігалася у фондах музею, потрапивши сюди разом з іншими занедбаними святими образами із простих сільських волинських церков. Значна частина іконної колекції, які нині має у своїх запасниках музей, як відзначила завідувач Музею волинської ікони Тетяна ЄЛІСЄЄВА, була створена на початку 80-х років минулого століття. Створена завдяки колишньому директорові музею Петрові Заклекті, який разом із працівниками краєзнавчого музею об’їздив всю Волинь. Всі ікони, забрані із закритих у богоборчі часи храмів, тоді передавали до краєзнавчого музею — Музею волинської ікони ще не було і в планах. А завдяки Заклекті, який захистив знайдені скарби, Володимир-Волинський має тепер чудову колекцію. І ікон стільки, що йдеться про розширення експозиційних площ, звісно, після реставрації робіт. І такий міні-музей ікони у недалекому майбутньому може стати прекрасною туристичною «родзинкою» Володимира-Волинського.
Серед представлених нині ікон — твори сакрального мистецтва пізніших часів, XVIII — XIX ст. Всі ікони були реставровані у Львівській філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України, і представляв їх директор Тарас Откович. Музейні запасники виявляються наповненими справжніми скарбами. Як розповідає Тетяна Єлісєєва, навіть її, справжнього знавця цієї сфери, вразила ікона Іоанна Златоуста XVIII століття, на якій святий зображений на повний зріст; після реставрації на полотні проглядаються обриси церкви і навіть можна прочитати частину напису. За переказами, цей образ перебував свого часу в одному зі старих володимирських храмів, горів разом із церквицею...
«А такого втілення сюжету, як на іконі «Успіння», ніколи не доводилося бачити, — ділиться враженнями Тетяна Єлісєєва. — Богоматір лежить на ложі, її оплакують дві групи плакальниць, апостолів, які летять на хмарах, супроводжують... ангели, а за ложем Богоматір чекає «в тому світі» Ісус Христос, тримаючи на руках її безсмертну душу. Причому душа зображена у вигляді маленької Богоматері в білій довгій сорочці та очіпку». Судячи з усього, невідомий майстер послуговувався у своїй роботі — як зразком — західноєвропейськими гравюрами, але втілив і православне бачення події Успіння Божої Матері. Ікона написана, вірогідно, на початку XVIII століття.
