Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Немає коштів і повноважень

«День» отримав відповідь Ізяславської міської ради на запит щодо становища і захисту місцевих пам’яток національного значення
6 грудня, 2016 - 18:39
ІЗЯСЛАВСЬКИЙ ПАЛАЦ САНГУШКІВ (У КОМПЛЕКС САДИБИ ВХОДИТЬ ПАЛАЦ XVIII СТ., ДВОРИК З АРКАДАМИ XVIII СТ., МІСТОК XVIII СТ., КОСТЕЛ МІСІОНЕРІВ XVII СТ.) — У АВАРІЙНОМУ СТАНІ / ФОТО З САЙТА WIKIMEDIA.ORG

У № 218 від 30 листопада «День» розповідав про ініціативних ізяславців, які взялися за прибирання і консервацію занедбаних пам’яток національного рівня у своєму місті. Ми також зазначали, що надіслали запит на ім’я міського голови Ізяслава, оскільки члени Товариства культурної спадщини «Заслав’є» (Людмила Левицька, Володимир Федотов та інші саме зараз реєструють свою громадську організацію, щоб мати можливість шукати гранти на порятунок передусім Фарного костелу 1599 р.) говорили про проблеми із власністю на пам’ятки та відсутністю коштів і активності з боку міської влади.

Ось яку відповідь ми отримали за підписом секретаря міської ради Наталії Попко: «Фарний костел, замок XVI століття та садибу (до якої належать палац XVIII ст., дворик з аркадами XVIII ст., місток XVIII ст., костел місіонерів XVII ст.) у серпні 2012 року було взято «тимчасово до вирішення питання прийняття у комунальну власність територіальної громади міста Ізяслав на позабалансовий облік міської ради (без вартості)... На зазначені пам’ятки національного значення Управлінням культури, національностей та релігій Хмельницької облдержадміністрації виготовлена облікова документація (облікові картки, паспорти, акти технічного стану) та укладено з Ізяславською міською радою охоронні договори», — йдеться у відповіді. Водночас «право комунальної власності на пам’ятки не зареєстровано», тобто офіційно вони — нічиї, що, як пояснили «Дню» активісти, ускладнює пошук коштів на їх порятунок і звільняє міськраду від необхідності дбати про них. А часу насправді обмаль. «Станом на момент укладення охоронних договорів на вищезазначені пам’ятки (2012 р.) проведено обстеження технічного стану пам’яток, згідно з яким загальний стан пам’яток — незадовільний (замок XVI ст.) та аварійний (садиба, Кафедральний костел XVI ст.)», — зазначено у відповіді міськради.

Також у міськраді пояснюють, що оскільки Ізяслав — місто районного значення, то «спеціально уповноваженого виконавчого органу охорони культурної спадщини при Ізяславській міській раді немає. Такий орган утворений у складі місцевого органу державної виконавчої влади — відділ культури і туризму Ізяславської райдержадміністрації». Відповідно він і має забезпечувати «захист об’єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження». Так само міськрада не зверталася за підтримкою у збереженні зазначених об’єктів до вищих органів, міжнародних донорських організацій, бо це «належить до основних завдань та повноважень спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини».

«2015 року з міського бюджету було надано 12 160 грн на ліквідацію стихійних сміттєзвалищ по вул. Острозькій, де розташований Кафедральний костел. Громадські активісти, небайдужі мешканці міста спільно з комунальним підприємством «Житлосервіс» Ізяславської міської ради провели прибирання пам’ятки. Вживалися заходи щодо звільнення прилеглої до пам’ятки території від самовільно розміщених тимчасових споруд»,           — також ідеться у відповіді міськради. А кошти за наявності перевиконання міського бюджету ідуть на «більш нагальні потреби міста». При цьому цікаво, що міській раді не відомо про Товариство культурної спадщини «Заслав’є», хоча саме члени товариства і є тими громадськими активістами, які з весни 2015 року щотижня у літній сезон прибирають Кафедральний костел. Звичайно, формально таку відповідь міськради можна пояснити тим, що організація офіційно ще не зареєстрована, але чи не є це лукавством?

Видається, зараз головні вороги ізяславських пам’яток — час та байдужість. І той, хто їх переможе, збереже для нащадків частину історії Волині.

Ольга ХАРЧЕНКО, «День»
Газета: 
Рубрика: