«Дітям — про Конвенцію ООН про права людей з інвалідністю» — так називається книга. Проект акцентує увагу на потребах громадян з інвалідністю, постраждалих від військового конфлікту на сході України. Адже, за даними Міністерства соціальної політики України, у нас зареєстровано близько 66,5 тисячі внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю. Ще близько 320 тисяч проживають на непідконтрольній території Донецької та Луганської областей.
Експерти наголошують, що через переселення багато дітей і дорослих з інвалідністю зазнають подвійної дискримінації: з одного боку, як переселенці, з іншого — як люди з особливими потребами. Вони страждають від соціальної ізоляції, нетолерантного ставлення, відсутності інклюзії в школах. Дитяча версія Конвенції ООН про права людей з інвалідністю розроблена для школярів молодших і середніх класів, навіть створювалася із залученням дітей. Наклад книги наразі — дві тисячі екземплярів, її поширюватимуть у школах, зокрема там, де є більше дітей-переселенців і дітей з особливими потребами. Також електронну версію книги розповсюджуватимуть через Міністерство освіти і науки.
Асель ОРМОНОВА, радник з питань захисту прав Агентства ООН у справах біженців в Україні:
— В Україні треба просувати принципи інклюзивності, коли всі члени суспільства, як здорові громадяни, так і з обмеженими можливостями чи з інших країн, відчувають себе рівноцінними громадянами. Тобто залучені до всіх сфер життя суспільства, задовольняють свої соціальні, освітні, особисті потреби. Ми працюємо з державними органами, щоб вони брали на свої посади громадян будь-якого віку, статі, з інвалідністю. Це має стати нормою в усіх організаціях.
Завдяки новій книзі ми хочемо зробити невеличкий крок до інклюзії, до змін у суспільстві. Ми пропонуємо спрощену версію Конвенції ООН про права людей з інвалідністю, зроблену для дітей 6-11 років. Вчителі можуть використовувати її на своїх уроках. Читачі насамперед повинні зрозуміти, що ми всі маємо однакові права. Про це важливо говорити дітям якнайраніше. Вивчення прав має бути частиною загальної освіти, а не додаткової, коли ми вже стаємо дорослими. Тому що у дітей набагато простіше, ніж у дорослих, виховувати толерантність, повагу до інших, і до себе — зокрема. Ми сподіваємося, що діти допоможуть нам поширювати ці знання серед своїх батьків.
