Минулі триденні вихідні, коли велика частина християнського світу відзначала Різдво Христове, чимало українців залюбки використали для відпочинку на центральних площах своїх міст, де ще від дня Святого Миколая, а то й раніше «засвітилися» ялинки (до речі, дедалі більша частина з них штучні, наприклад, уперше дали спокій живим деревам у Рівному й Ужгороді) з відповідною атрибутикою та новорічними героями. Кореспонденти «Дня» нижче діляться особливостями святкових локацій у регіонах.
Та одразу скажемо: без пригод, зокрема і прикрих, не обійшлося. І стосовно героїв святкових заходів теж подекуди виникли великі питання – дехто, на жаль, застряг у минулому, що є насправді сучасним країни-агресора.
КИЇВ: КОРКИ БІЛЯ СОФІЇ
Почнімо зі столиці. Соцмережі сповнені захоплених дописів та яскравих фото із цьогорічної ялинки на Софійській площі, прикраси і гірлянди довкола якої справді створюють особливий настрій. Та, будьмо відверті, не все насправді гладко. Так, цього року головна ялинка країни знову розміщена на Софійській площі – поблизу пам’ятки ЮНЕСКО, Національного заповідника «Софія Київська». На щастя, масштаби святкувань цього року значно поблажливіші до святині. Як писав «День» не один рік поспіль, гучні гуляння, святкові концерти та ятки із глінтвейнами/солодощами/шашликами не просто недоречні з погляду поваги до нашого «паспорта у цивілізації», а й небезпечні для стану пам’ятки. З одного боку, це все є і нині, але масштаби та розмах значно менші, що не може не тішити. Тож до застережень «Дня» та наших експертів нарешті прислухалися у Київській міській державній адміністрації.
Утім, прорахували далеко не все. Цей простір аж ніяк не розрахований на величезні натовпи жителів і гостей мегаполіса (тим паче в пандемійні часи). Чимало відвідувачів приходить сюди із малими дітками, які стікаються зусібіч. Зокрема, якраз цими вихідними увечері довкола Софійської площі і на всіх прилеглих вулицях були шалені корки – як із автівок, так і з пішоходів. Навряд чи дуже радісно було там стояти і «тягнутися» по пів години замість п’яти хвилин. А на самій площі «приткнулися» і численні кіоски з глінтвейном-кавою та розкладки з іграшками-прикрасами, і різдвяна шопка (до речі, найбільша у Європі цього року, як зазначали організатори), і карусель, і ковзанка довкола пам’ятника Богдану Хмельницькому...
Свято є, але чи доречно обрана тональність та локація? Є питання. Хоча враження громадян щодо ялинки біля Софії теж неоднозначні. Британець Стефан Туал, колишній комерційний директор Ethereum (першими про це повідомили 24tv.ua), написав захоплений пост про київське новорічне дерево і «присоромив» мера Лондона. Хоча він оцінював фото, зроблене з дзвіниці Софії… (І дещо не до теми: минулого тижня світлину київської ялинки розмістила і британська The Guardian, щоправда, як ілюстрацію до матеріалу про те, що, попри пересування російських військ на кордоні з Україною і войовничі заяви Кремля, в українській столиці панує цілком розслаблена атмосфера.
Ну і щодо святкових героїв, то Софійською площею гуляють, готові розважити дітлахів, пари «дідів морозів» та «снігуроньок», «не переможені» ще Святим Миколаєм чи західним Сантою. Та це приватна ініціатива людей, охочих підзаробити на ностальгії чи «пофігізмі» обивателів. Гірше, коли такі симпатії демонструють представники влади, як це сталося в Сумах, про що трохи нижче.
ЖИТОМИР: ОЧІКУВАННЯ VS РЕАЛЬНІСТЬ
Також мимоволі відзначився Житомир, але в дещо іншому плані. Спочатку соцмережі вирували емоціями і фото у стилі «очікування» і «реальність», коли консолі з «імітацією сонячної системи», фотозона «Космонавт на планеті» та інші декорації викликали щонайменше нерозуміння в тих, хто їх побачив, якщо не дикий сміх. Тож частину горе-прикрас демонтували, і міський голова Сергій Сухомлин заявив, що частину новорічних декорацій можуть повернути підряднику, який не виконав умови договору (про це писало видання «Житомир.Інфо»). А крім того, він розповів, що до псування святкового декору долучилися і самі містяни – чимало з прикрас на фотозонах люди просто поцупили, а «деякі особи просто палками намагалися збити кулі на ялинці».
На жаль, занадто небайдуже сприйняв святкові декорації і хтось із кропивничан чи гостей міста на Інгулі: у день відкриття різдвяного вертепу з нього одразу вкрали фігури корови та ягня. А в Маріуполі ялинці не пощастило з погодою – наступного дня після відкриття її верхній сегмент здув сильний вітер. Цю ситуацію оперативно виправили, а от скільки ще часу треба, щоб «виправити» поведінку й ціннісні установки деяких наших співгромадян?
СУМИ: ВАЖЛИВА ДЛЯ ВСІЄЇ КРАЇНИ ДИСКУСІЯ ПРО ВІДЧУТТЯ ІДЕНТИЧНОСТІ
Депутатка Сумської міської ради, директорка комунальної установи «Агенція промоції “Суми”» у 2012-2014 роках пані Ірина ДЯДЕНКО написала днями у фейсбуці: «Друзі, я дозволю собі започаткувати дискусію про відчуття... ідентичності нашої країни. Усі образи, які ми сьогодні закладаємо у свідомість наших дітей, дуже швидко стануть маркером їхньої приналежності до певної світової спільноти. На мою думку, нашу країну культурно штормить, а мені б хотілося, аби наші культурні події ідентифікували нас беззаперечно. Аби були правильно розставлені акценти тими людьми, які сьогодні пишуть нашу історію. Аби Сумська область країни Україна, навіть під час Різдвяно-новорічних свят, образно не ототожнювалася з Курською губернією, наприклад...» Так вона відреагувала на передріздвяне фото з головою ОДА та «дідом морозом» і «снігуронькою» у цілком «класичних» радянських строях. В ексмера міста Геннадія Мінаєва це викликало вигук: «Перепрошую у присутніх тут дам, але Суми ще Україна? Чи вже ні?...»
ЧОМУ ДІД МОРОЗ ТОКСИЧНИЙ. І ЧОМУ ЦЕ ДОСІ НЕЗРОЗУМІЛО?
Про що йдеться? «22 грудня в Сумах у Національному академічному театрі драми та музичної комедії імені Михайла Щепкіна відбулося новорічно-різдвяне свято для дітей області за участі голови ОДА Дмитра Живицького, – роз’яснює «Дню» Алла ЯРОВА, кандидат філологічних наук, доцент кафедри журналістики та філології Сумського державного університету, медіаекспертка Інституту демократії Пилипа Орлика. – Символами свята неочікувано стали пріснозвісні «дід мороз» і «снігурка». Чому неочікувано, бо кілька років поспіль СОДА розсилала листи освітнім і культурницьким закладам із порадою відмовитися від цих символів тоталітаризму. А тут маєш! На головній публічній сцені регіону дітям демонструють культурні символи тоталітаризму, які були сконструйовані в 1937 році, щоб відвернути увагу від масових розстрілів. Символів колоніального стану України, наслідки якого по краплині вичавлюємо з себе. Символів російського агресора, який дуже вміло маніпулює смислами й дуже тішиться, що наші регіональні керманичі за нього виконують його роботу – формують майбутню символічну ідентичність і колективну пам'ять наших дітей, тобто нашого українського майбутнього на спільних із агресором символах, що лишилися з Радянського Союзу. Ніщо не живе в нас так міцно й довго, як спогади дитинства. Згадайте історію про євшан-зілля, яку оповів нам Микола Вороний.
Очільник області наголосив: «Сьогодні на свято запрошено 950 дітей з усіх територіальних громад Сумської області із числа дітей. Які потребують особливої соціальної уваги та підтримки. У тому числі тут присутні діти наших захисників, учасників АТО/ООС. Для нас важливо, щоб діти тих, хто сьогодні в окопах захищає Україну, були веселими, здоровими і щасливими», –– повідомляє офіційний сайт СОДА. А це й зовсім важко коментувати. Батьки й матері цих дітей пройшли і проходять крізь пекло знущань і тортур. Вони покалічені, понівечені фізично й психічно тільки за те, що відстоюють свою ідентичність, своє право бути українцями, вільною нацією, щоб їхні діти жили в своїй державі і називалися українцями. І поки вони в окопах виборюють це право, голова Сумської ОДА разом із управлінням культури на чолі з Оленою Мельник формують у їхніх дітей абсолютно протилежні моральні імперативи, виховують у них цінності й ідентичність, вигідні агресорові».
«Виходить, що дитині в початковій школі розповідали про святого Миколая на Різдво й Новий рік, далі вона перейшла в середню школу, отримала запрошення на головну ялинку області , а тут сюрприз – «дєдушка з внученькою» тут як тут», – вибудовує Алла Григорівна логічний ланцюжок.
Вона також поділилася: «Відколи це передріздвяне фото з головою ОДА почало курсувати мережами, мене засипала обуреними повідомленнями наша діаспора. Кажуть, що два тижні поспіль живуть у великій напрузі через ситуацію на українському кордоні, через можливий наступ Росії на Україну, а тут голова прикордонної області, що першою опиниться на лінії удару, щасливо фотографується на тлі символів агресора…»
ЦЕ І Є «М’ЯКА СИЛА» АГРЕСОРА
«Про значення м’якої сили в сучасному світі, особливо у світі, де одна за одною спалахують гібридні війни, сказано чимало. Відповідальні держави вибудовують на цих засадах свою політику. Здавалося б, і Україна, яка несе тягар гібридної війни вже сім років, і яка добре вивчила норов свого агресора в історичному минулому, має розуміти це, як ніхто інший. На всіх безпекових, наукових та інших симпозіумах, конференціях пов’язаної тематики світові експерти й вітчизняні інтелектуали в один голос говорять: в умовах гібридної війни, в умовах подолання колоніальної спадщини вам потрібна потужна культурна, інформаційна політика – інакше не виживете! Замість такої якості політики часто бачимо іншу, яку узагальнено називають «а какая разніца?» – обурюється пані Алла. – Звертаюся до нашої влади й усіх українців: не ганьбімо себе ні перед тими нашими співвітчизниками, які не пошкодували свого життя в цій війні, ні перед їхніми родинами, а особливо дітьми, які залишилися сиротами; ні перед тими, кого розстрілювали в 1937 році, і щоб відвернути увагу від масових репресій, винайшли символ «мороз і снігурка»; ні перед прогресивним світом, який на нашу підтримку одягає українську вишиванку й забарвлює себе синьо-жовтим тоді, коли ми маркуємо себе ворожими символами. Може, раніше й не знали, а нині знаємо ж. Пам’ятаймо: війна біля воріт! І тут провадити державну політику a la «какая разніца» недолуго й злочинно. Не забуваймо: ми живемо у символічному просторі. Хто там нині в СОДА формує культурну політику області, почитайте резолюцію ПАРЄ "Про силу візуальних образів"…».
«День» дуже багато досліджує, пропагує, відновлює все, що пов'язано з українською правдивою ідентичністю. Особливу роль у цьому відіграє головний редактор пані Лариса Івшина. Ви з титанів, на плечах яких тримається українське небо», – відзначає Алла Ярова, дякуючи «Дню» за увагу до теми.
Власкори «Дня» також розповідають про те, що створює (і навпаки псує) святковий настрій у їхніх містах:
Вінниця: розваги на будь-який смак та… гаманець
Хмельницький: «зоряне небо» над «стометрівкою»
