17 травня у місті Обухові за ініціативи громадськості та не байдужих активістів відбувся мітинг біля міського відділку поліції, що мав на меті привернути увагу громадськості та дати додатковий імпульс розслідуванню у справі смерті Людмили Охрим.
В той фатальний вечір 37-річна Людмила Охрім була разом з братом і подругою – працівницею місцевого райвідділу поліції, до яких пізніше приєдналися ще двоє чоловіків – з того самого райвідділу. Потім вони всі разом поїхали в ресторан, де провели час до другої години ночі. Далі двоє слідчих-приятелів запропонували її підвезти додому, втім, до свого будинку Людмила так і не доїхала. Її прийняли в місцевій лікарні вже мертву близько 6:00 ранку.
Мітинг біля відділку, як для Обухова, зібрав велику кількість людей різного віку. Вони оточили вхід до «будинку правопорядку», вимагаючи справедливості. Чоловік загиблої Михайло розповідає: «Слідство стверджує, що вона померла від серцевого нападу, але тоді чому у неї на шиї залишилися сліди від електрошокеру, а на плечі була гематома? Я був присутній на другій експертизі – лікар оглядаючи її, говорив про сліди на нозі, які могли бути лише від людських рук».
Гнів та розчарування читалися на обличчях людей: «Реформу провели вони, ага, а як же! Як були бандити впогонах, так і залишились». Кожен з цих людей переживав трагедію Людмили, як свою, бо кожен розумів, що від того, що трапилося з нею не застрахований ніхто. Додатково накладалась попередня байдужість та сваволя, яку жителі Обухова зазнали від правоохоронців.
«Ми з чоловіком їхали з Києва додому. Нас почав обганяти п’яний водій, який потім все одно в нас врізався. Ми викликали поліцію, але замість того, щоб нам допомогти, поліціянт став натякати, що цю справу можна «вирішити» в інший спосіб», - говорила пані Ірина, що прийшла під відділок. Біля неї стояв пан Олексій, що мав свою історію: «Нещодавно у нашому місті з’явилась банда колекторів, що почала відбирати у людей житло. Я був одним з тих, хто потрапив під їх руку. Мене вигнали з власного дому. А коли я спробував знайти справедливість у поліції, то вони відповіли, що документи у колекторів законні – вони нічого зробити не можуть. І це не зважаючи, що я мав докази протилежного!».
Здавалось, що цей мітинг привів усіх хто коли-небудь зазнав несправедливості в Обхові. Присутній ветеран АТО Сергій недвозначно натякав, що якщо людей і надалі будуть ігнорувати, то мітингами справа не обмежиться. Поки ж, люди кричали «Ганьба!», а правоохоронці з кам’яними обличчями дивились на них. Вони бачили і розуміли, що обіцянки «особливого контролю» та «неупередженого й оперативного слідства» не діють на мітіингувальників. Представник поліції переконував, що він, як і усе управління поліції, зацікавлений у чесному розслідувані, проте без результатів другої судмедекспертизи, якої можна чекати згідно з законом до одного місяця, слідство не може рухатись далі.
«Поясніть тоді нам – чого першу судмедекспертизу, яка показала, що ніби Людмила померла від серцевого нападу, дали вже через 4 години, а другу ми чекаємо вже другий тиждень?», - запитував речник «Правого сектору» Дмитро Савченко. Відповіді на це запитання ніхто так і не почув.
Градус емоцій трохи вщух, коли чоловіка загиблої та лідерів активістів було запрошено у відділок, «для обговорення деталей слідства». Після цього, люди потроху, стали розходитися. До останнього залишались лише лідери громадських активістів, які домовлялися про подальший план дій.
«Ми не залишимо цю справу, - підкреслила Оксана Грищенко, представник «Сили Людей». - Ми будемо координувати нашу співпрацю з чоловіком загиблої і громадськими активістами. Будемо надавати усіляку підтримку, починаючи з юридичної і закінчуючи громадським розголосом. Не варто думати, що ми дамо цій справі спокійно померти».
