Одним з інтригуючих моментів презентації, яку вів проректор з навчальної роботи та рекрутації, кандидат філологічних наук, професор Юрій ГРОМИК, було очікування прямого включення з Мінська. На зв'язок повинен був вийти професор В’ячеслав Рагойша, український та білоруський літературознавець, доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри теорії літератури Білоруського державного університету. Саме він переклав драму-феєрію Лесі Українки білоруською. І, як відзначили у музеї Лесі Українки ВНУ, "Лісова пісня" Лесі Українки в перекладі В'ячеслава Рагойші – історія, яку можна означити словами Михайла Драгоманова: "Перекладач має бути таким же талановитим, як і автор». Авторка і перекладач у суголоссі...»
Тому я не буду цитувати виступи на презентації, на якій були присутні й народний депутат України Ірина Констанкевич, і керівник Центру білоруської мови і культури Київського національного університету імені Тараса Шевченка Леся Стеблина, доцент кафедри слов'янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олена Погребняк, а просто процитую уривок «Лісової пісні» білоруською.
Л у к а ш
А што ж ты там рабіла ўсю зіму?
М а ў к а
Нічога. Спала. Хто ж зімой што робіць?
Спіць возера, спяць дрэвы і чарот.
Вярба парыпвала: «Засні, засні...»
I сніла сны я, белыя ўсё сны:
на срэбры ззялі самацветаў горы,
бялелі травы, кветкі. Ціха зоры
прыветлівыя, белыя, спадалі
і азаралі белізною далі.
Святочна, бела, чыста і ўрачыста
было навокал. Яркія маністы
гарэлі скрозь — і блізка і далёка.
Я спала. Грудзі дыхалі так лёгка!
Ружовай ніццю у тых белых снах
узор свой ткалі мроі. Ні вясна,
ні лета мрояў не саткуць такіх —
спакойных і блакітна-залатых...
Як відзначав Юрій Громик, готуючи видання до друку, і він, і упорядники видання Сергій Романов та Тетяна Данилюк-Терещук не один раз зупинялися, аби обмінятися захопленням від перекладу. Можливо, нам ще легше зрозуміти текст білоруською, бо ця мова чи не найбільше схожа до української. У прямому включенні професор В’ячеслав Рагойша розповів, як ще на початку 60-х років минулого століття приїхав на студентську наукову конференцію в Одеський державний університет і почув доповідь про Лесю Українку від студентки зі Львова Тетяни Кобржицької. Львівська студентка згодом стала його «жонкою», а він почав перекладати «Лісову пісню», і робив це кілька десятиліть… «Лісова пісня» – це текст, який не просто перекладати на іншу мову. Це той унікальний випадок, коли В’ячеслав Рагойша добре знає всі нюанси та виражальні можливості української та білоруської мови. Текст перекладено на такому якісному рівні, що оригінал та переклад, мабуть, мають однакову літературну та мистецьку цінність», – підсумовує професор Юрій Громик.
«Лясная песня» – це вже п’яте двомовне видання Волинського національного університету імені Лесі Українки. Її драма-феєрія видана вже англійською, німецькою, польською та кримськотатарською. Фінансову підтримку у виданні надає Луцька міська рада. Нещодавно ж у рамках українсько-білоруського проєкту «Леся Українка. Луїза Пашкевич» (Волинський національний університет імені Лесі Українки, Посольство України в Білорусі, Щучинський районний виконавчий комітет Гродненської області Білорусі) вийшла книга «Акрыленыя родным словам». Вона присвячена дружбі Лесі Українки та Алоїзи (Луїзи) Пашкевич, яка писала під псевдонімом «Цьотка». Матеріали надавали і науковці ВНУ, а Юрій Громик у цьому проєкті виступає як упорядник, науковий консультант, перекладач білоруської частини матеріалів.
