Лариса Хоролець багато років працювала завідувачкою кафедри режисури Національної академії керівних кадрів культури та мистецтв, актриса театру та кіно, драматургиня, доцентка. Про це повідомили в пресслужбі Міністерства культури та інформаційної політики України.
«Зупинилося серце Лариси Хоролець, першої міністерки культури України. Лариса Іванівна була професіоналом своєї справи: педагогиня, драматургиня, актриса. Колектив Міністерства культури та інформаційної політики висловлює щирі співчуття близьким та рідним пані Лариси», – йдеться в повідомленні.
У Національній спілці театральних діячів України зазначили, що Лариса Хоролець до останнього продовжувала викладацьку діяльність, грала в театрі, брала активну участь у громадських заходах. Їй було 73 роки...
«У її голосі й у сяйві її очей завжди, навіть у непомітні "трошки за сімдесят", впізнавалась маленька Таня з її першого фільму "Партизанська іскра", з якого вона розпочала свою акторську кар'єру у віці дев’яти років, - написав на своїй сторінці у facebook Роман КОСТІН. - Останній міністр культури УРСР та перший міністр культури Незалежної України. Саме вона заклала підвалини нової української культури. Саме вона створила перші основи законодавства нової української культури.
Вона однією з перших почала в Україні процес декомунізації, перетворивши найбільший у країні музей леніна на Український Дім, який згодом і очолила.
Відчула на собі всі негаразди й заздрощі колег-театралів, коли, під час вистави на сцені Національного театру імені Івана Франка, в момент перевдягання, їй насипали битого скла в сценічне взуття. Але ніщо не видало її страждань у цей момент і глядач ні про що навіть не здогадався.
Народна артистка України, кавалер ордена княгині Ольги, володарка чисельних премій та нагород. Голова Фонду національного відродження. Впродовж 12 років була незмінною ведучою програми "На добраніч, діти".
У складні для мене часи в Києві вона першою прийшла на допомогу і я навіть кілька місяців встиг погостювати у неї в Кончі-Заспі.
Саме вона відкрила для мене безмежний світ театру, адже саме за її особистою рекомендацією Едуард Маркович Митницький запросив мене стати своїм заступником у Київському академічному театрі драми й комедії на лівому березі Дніпра.
Вона народилася в один день з нашою мамою. І у 2018 році ми навіть разом святкували її 70-річчя. На усі свята ми обов'язково передзвонювалися з привітаннями. І це завжди були теплі, щирі, відверті дзвінки. А під час таких рідких зустрічей в Академії обов'язково забігали до тьоті Валі на пиріжок з чаєм.
Геніальний дипломат. Видатний державний діяч. А ще мама та бабуся.
Україна ще не усвідомлює велич цієї втрати. У Вільногірську в пам'ять про неї залишиться гранітна зірка на площі перед Палацом культури "Металург".
А ще - про неї пам'ятатимуть сотні радісних дитячих очей, які вона засяяла, як голова журі на нашому фестивалі "Гранд-талант".
"Усім серцем любіть Україну свою - і вічні ми будемо з нею!" - цитувала вона Володимира Сосюру на церемонії відкриття першого фестивалю "Гранд-талант".
Вона навіки з Україною.
Навіки в її історії.
І навіки в нашій пам'яті!».
«День» висловлює співчуття рідним, колегам, учням Лариси Іванівни. Світла пам‘ять!
