Представник глави держави в парламенті Ірина Луценко не здійснила сенсації, повідомивши вчора, що Президент України Петро Порошенко нарешті визначився з двома кандидатами на пост глави Національного банку і внесе одну з кандидатур на утвердження у Верховну Раду до кінця вересня. При цьому Луценко дала короткі і доволі поверхневі характеристики кандидатам: «Банкіри... Незалежні, рівновіддалені від політичного впливу тощо».
Яку реальну інформацію можна почерпнути із цих слів? Схоже, дружина генерального прокурора хоче переконати суспільство, що цього разу голова НБУ не буде схожим на Гонтареву, справою якої наразі займається столична прокуратура і столична поліція. Нова людина, у контексті Луценко, банкір (а Валерія Олексіївна ним не була), а головне — незалежний (знову ж таки, на відміну від попередниці). Нагадаємо, що раніше в ЗМІ фігурувало чимало кандидатів, але поступово медіатерези схилилися до однієї людини — до голови правління «Райффайзен банку Аваль» Володимира Лавренчука.
Про те, яким має бути голова Нацбанку, «День» розмовляв з великим фахівцем банківської справи, практиком і теоретиком, якого сміливо можна було б рекомендувати на вакантну посаду. Але сам він ні цього, ні якоїсь додаткової популярності не прагне, а тому просив не називати його імені.
«Глава центробанку не має бути банкіром, він має бути людиною, яка глибоко розуміє економіку країни, а не комерційного банку, — наголошує експерт. — І це помилка, якої завжди припускалася наша влада під час вибору керівника НБУ. Вона асоціювала Національний банк із банкіром. Мовляв, це має бути людина, яка має досвід роботи безпосередньо в комерційному банку. Це — велика помилка, тому що немає нічого спільного між комерційним банкінгом і монетарним регулюванням. І навіть якщо взяти таку частину роботи регулювальника, як пруденціальний нагляд, то й він нічого спільного не має з комерційним банкінгом».
«Я пам’ятаю свої розмови з Віктором Ющенком, коли він ще був заступником голови банку «Україна», і під час дружньої бесіди запитував у мене, а що таке центральний банк, — згадував співрозмовник «Дня». — Це свідчить про те, що у працівників комерційних банків ніколи не було безпосереднього досвіду, пов’язаного з регулюванням монетарних грошових відносин. А зараз функції центробанків виходять далеко за межі навіть монетарної функції. Їхнє завдання, як вважають у світі, — стимулювати економічне зростання неінфляційним шляхом. А для цього людина біля керма Нацбанку має бути економічною глибою...» «Але боюся, що наш вибір, — додав фахівець банківської справи міжнародного рівня, — знову буде продиктований хибною традицією».
