«Донька пише ручкою, а не олівцем, учитель виправляє помилки справді не червоною, а зеленою пастою, дають домашні завдання. На батьківських зборах педагог нам пояснила, що з багатьма рекомендаціями МОН не погоджується, та оскільки дозволено діяти на власний розсуд, то прислухається не до всього», — розповіла автору мама першокласниці однієї з київських шкіл.
Почуте насторожило, адже більшість батьків, у яких діти вчаться у початкових класах або готуються йти до школи у найближчі роки, з великою втіхою та оптимізмом сприйняли спробу Міністерства освіти і науки розвантажити навчання для школярів перших-четвертих класів. Коли діти тільки-но знайомляться з системою освіти, насамперед важливо не вчити з ними правила-вірші-таблицю множення, а сформувати упевнену в собі та допитливу особистість. На це і спрямовані міністерські рекомендації, над якими упродовж літа фахівці відомства працювали спільно з учителями, батьками та освітніми експертами.
БАТЬКИ ФІКСУЮТЬ ПОРУШЕННЯ...
Найбільше у ЗМІ обговорювали пропозиції замінити ручку на олівець, щоб дитина не боялася зробити помилку, а для вчителів — червоний колір пасти на інший, оскільки червоний викликає у дітей страх та невпевненість. Крім того, на уроках англійської в першому класі не має бути жодного письма, лише усне навчання, на уроках читання вітається знайомство з творами сучасних авторів, фізична культура передбачає більше рухливих ігор тощо. З цими змінами перед початком навчального року ознайомили педагогічну спільноту, навіть виклали на спеціальному інтернет-ресурсі зразки осучаснених і полегшених уроків. Здавалося б, бери і працюй. Однак шкільний консерватизм бере гору.
«За самостійну роботу з математики знижено два бали, бо не в тому рядку написав приклад. Учитель сказала, що в нашій школі нові рекомендації не діють», — лишив допис у Facebook батько третьокласника. «Перший клас, англійська мова. Схоже на те, що вчитель дав домашнє завдання написати прописи, — ні письма з англійської, ні домашніх завдань, ані червоної ручки не мало б бути», «А що робити з тим, що в першому класі у дитини багато домашніх завдань кожного дня, на виконання яких вона витрачає більш ніж півтори години?» — додавали інші батьки у соцмережі.
...А МІНОСВІТИ ПРОВЕДЕ РОЗБІР ПОЛЬОТІВ
Між іншим, у першому класі домашні завдання заборонені ще попередніми рішеннями відомства. Плюс цієї ситуації — в тому, що батьки не бояться говорити про очевидні порушення та відстоювати права дитини. Для тих, хто готовий діяти, громадське об’єднання «Батьківський контроль» готує інструмент прямої дії: збирає конкретні факти порушень із боку педагогів, закликаючи батьків надсилати фото зошитів, де є некоректні зауваження вчителів, заниження оцінок за неохайність, каліграфію чи виправлення.
«Хочемо зафіксувати всі ці випадки, з’ясувати закономірність і написати запити до міністерства, щоб отримати типові відповіді, якими батьки могли б скористатися, щоб був стандартний лист чи запит, щоб кожна мама могла написати його, дати директору тощо. І щось із цим уже робити далі. Не думаю, що збір інформації забере багато часу, батьки досить активно відповідають», — коментує співзасновниця ГО «Батьківський контроль» Зоя Звиняцьківська.
До речі, Міносвіти вже надавало роз’яснення на запити вчителів, яким виявилося складно працювати в умовах більшої свободи. Запити були на кшталт «Як це не оцінювати ведення зошитів, бо є така графа у журналі?», «Ми не розуміємо, що таке конфіденційність оцінок учнів, що взагалі ніяк не оцінювати?» або «Якою ж ручкою можна писати вчителю?». На жаль, більшість освітян звикли працювати лише за чіткими інструкціями і не готові до самостійних кроків.
«БУДЬ-ЯКІ ЗМІНИ ПОТРЕБУЮТЬ ЗУСИЛЬ»
З іншого боку, можна зрозуміти педагогів, які просто втомилися від постійних змін і новацій міністерства на початку року, особливо якщо до цього додається брак підручників, кількамісячні очікування нових програм і низькі зарплати. Як зазначила «Дню» вчитель початкових класів загальноосвітньої школи №4 міста Буча Наталя Самійленко, у своїй роботі педагоги справді керуються наказами та інструкціями, а розвантаження початкової школи носить рекомендований характер, тому все залежить від того, як їх сприйме педагогічний колектив.
«Щодо змін у програмі з літератури — мені це подобається, діти мають вивчати сучасних письменників, — продовжує педагог. — Я сама на вістрі часу, запрошую до себе у клас дитячих авторів, тих же Катерину Бабкіну, Ірину Цілик, намагаюся знайомити дітей з новинками. Та загалом кожен крок міністерства, будь-які зміни впливають певним чином на навчання. Наприклад, немає нових підручників для читання, учителі вийшли з ситуації так, що взяли минулорічні, повибирали авторів, які в них є, і діти так їх вивчають. Але програму треба виконувати повністю».
Не хочеться засуджувати вчителів, котрі проігнорували рекомендації міністерства, але рано чи пізно доведеться піти на зміни. «Вчителі такі самі люди, як усі інші, вони звикли працювати за певною методою, вона для них зручна, тому вони не бачать потреби змінюватися, — вважає Зоя Звиняцьківська. — Будь-які зміни потребують зусиль, просто хтось хоче їх докладати, а хтось ні. Як наслідок, вчителі або почнуть змінюватись, або підуть із професії, бо взагалі глобальна освітня реформа містить у собі реформу освіти для вчителів — тобто це мають бути геть інші педагоги, які працюють на інших засадах. А нинішні вчителі мають осучаснити методику свого викладання, що потребує, відповідно, більше часу».
Можливо, місяць — це замало для прийняття змін. Або ж проблема не так у часових обмеженнях, як у небажанні це зробити.
