Внутрішній дворик Софії Київської багато хто любить за неймовірний для центру столиці затишок. Сидячи на лавах, можна милуватися дзвіницею, Трапезною чи Будинком митрополита. Як ідеш вимощеними між газонів доріжками, уява відтворює історію, дні, коли тут жили ченці, прокладали для своїх потреб підземні ходи, котрі для нас сьогодні — суцільна загадка. Якщо все це однієї миті зникне, чимало людей прийме це як особисту трагедію, як непоправну втрату тисячолітньої пам’ятки, внесеної до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На щастя, тих, хто любить Софію Київську, значно більше, ніж інертних громадян. Вони готові відстоювати святиню під час кожного замаху на неї.
Наразі столичні активісти об’єднують зусилля, щоб унеможливити перебудову двоповерхової садиби напроти Софійського собору, на вулиці Володимирській, 21/20 (про це «День» писав у матеріалі «Підкоп під святиню» у №44 від 15 березня 2017 року). Будиночок із невідомих причин викреслили зі списку пам’яток історії та архітектури, наразі ТОВ «Прометей-Стайл» просуває проект перебудови садиби у десятиповерховий комплекс із трирівневим підземним паркінгом. «Проковтнути» такий замах на Софію громадськість, звісно, не готова. Але чи зможуть активісти протистояти апетитам забудовника, котрий свого часу отримав практично всі дозвільні документи, зокрема від Міністерства культури, на проект перебудови садиби?
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
НАСТУП ІЗ ГОРИЩА
Нещодавно активістка громадської організації «Громада Андріївського узвозу» Ольга Філенко поширила у соцмережах допис про те, що у сусідньому будинку на вулиці Володимирській, 19 невідомі захопили горище. У ЖЕКу мешканцям повідомили, що горище продано, а замість наявного даху з’явиться надбудова у два поверхи. Активістка вважає, що це частина проекту знесення будинку на розі та ще один крок до появи хмарочоса в охоронній зоні ЮНЕСКО. Причому, робиться все потайки від громади. Так, огороджувальний паркан довкола садиби на Володимирській, 21/20 з’явився уночі, також у темну пору доби там перебували будівельники. А нещодавнє захоплення горища сусідньої будівлі експерти вважають прямим доказом, що реконструкція з надбудовою та паркінгом може розпочатися будь-якої миті.
«Я зібрала всю інформацію по цьому будинку. Затверджена на сьогодні документація на зведення висотки з підземним паркінгом — нелегітимна, — зазначає генеральний директор Національного заповідника «Софія Київська» Неля Куковальська. — Будь-які подальші дії забудовника називатимуться самочинним будівництвом. Я так розумію, якщо там щось будуватиметься, знову має бути розроблена вся документація, погоджена зокрема й заповідником, а там будемо дивитися, що вони принесуть. Маю велике сподівання, що найближчим часом у Міністерстві культури підпишуть скориговані нами охоронні режими заповідника. Мало того, сподіваюся, що все-таки існує мораторій на забудову охоронної зони Софії, прийнятий торік Київрадою. Тому особливих засторог я поки не бачу, але треба постійно тримати це питання під контролем».
ПІДСТАВНИЙ ПРОЕКТ ЗАБУДОВНИКА
Під нелегітимною документацією слід розуміти історико-містобудівне обґрунтування проекту «реконструкції» садиби, котре Міністерство культури схвалило у 2011 році. Такий документ є ключовим для будь-якого будівництва, прописує усі граничні межі об’єкта, з підписами відповідальних чиновників на ньому забудовник має повне право почати свій проект будь-коли. Однак нинішнє керівництво Мінкультури переконує, що видане історико-містобудівне обґрунтування (ІМО) є не зовсім законним.
«Документи про погоджене ІМО виглядають не дуже логічними, — пояснює Олександр Єпіфанов, начальник управління охорони культурної спадщини Міністерства культури. — По-перше, у документах зроблена візуалізація, що начебто перебудова не перевищуватиме сусідню забудову. Проте безпосередньо на місці можемо побачити, що це не так. У проекті змахлювали з тим, що зробили велику мансарду і представили це так, наче вона не перевищує загальний вигляд будинків по вулиці. Також на той час не було звернення до адміністрації заповідника щодо цих містобудівних перетворень. У матеріалах справи я не бачив аналізу щодо ґрунтових вод, що може спричинити шкоду об’єкту ЮНЕСКО. Тобто є певні сумніви у правильності прийняття рішень щодо цього документу».
Про майбутні будівельні перетворення не повідомили Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Як додає чиновник, раніше не було процедури сповіщення міжнародних експертів, але зараз міністерство таку методику розробляє та збирає всю інформацію про документи, підписані до цього часу в зонах ЮНЕСКО. Сповістити про них міжнародних фахівців варто якнайшвидше, бо наприкінці березня представники Центру всесвітньої спадщини приїдуть до Києва й побачать все на власні очі.
ГРОМАДСЬКІСТЬ НЕ ЧЕКАЄ
Хоч у міністерстві й визнали незаконність видачі історико-містобудівного обґрунтування, скасувати його не в силі. Для цього треба звертатися до суду, а відомство не може подавати позов саме проти себе. Як запобіжний захід у міністерстві розглядають ситуацію, коли забудовник звертатиметься за дозволами на проведення земельно-будівельних робіт. Ось тут можливе блокування дозвільних рішень. Наразі таких звернень до відомства не надходило. Та й ситуація з дозволом показує, що такі процедури не обов’язково зупиняють забудовника.
Поки громадськість захищає пам’ятку власними силами, не особливо розраховуючи на підтримку чиновників. З 20 по 24 березня на Софійській площі триває акція на захист історичного Києва від знищення. У полі зору учасників пікету — не лише Софія, а й Андріївський узвіз. А перед візитом експертів ЮНЕСКО до України наші пам’яткознавці провели відеоконференцію «Київ — Львів. Що відбувається з історичними пам’ятками в Україні?». Експерти звернули увагу на те, як Україна виконує (чи навпаки ігнорує) міжнародне законодавство та рекомендації ЮНЕСКО щодо збереження об’єктів всесвітньої культурної спадщини. Останні рекомендації для Києва стосувалися пониження поверховості скандального об’єкта у буферній зоні Софії Київської — висотки на вулиці Гончара, 17-23. Не важко здогадатися, чи виконала Україна поради міжнародних експертів, легко переступаючи через власне пам’яткоохоронне законодавство.
Від редакції. Коло проблем навколо українських пам’яток, зокрема Софії, ширшає. Складається враження, що поки тільки громадськість б’є на сполох через такі ситуації і шукає шляхи їх вирішення. Прийшов час київській владі чітко відповісти: чи готова вона захистити наш «паспорт у цивілізації», нашу історичну спадщину?
