Ви проти шуб із хутра, догхантерів, циркових номерів з ведмедями чи мавпочками? Тоді вам неодмінно треба підтримати марш за права тварин, що відбудеться 15 жовтня у Києві, Одесі, Львові, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі, Ужгороді, Житомирі, Маріуполі, Кривому Розі, Кропивницькому, Миколаєві, Кам’янському, Рівному та Івано-Франківську.
Організатор маршу та ініціатор проекту UAnimals Олександр Тодорчук вважає, що ця акція (до речі, вже не перша в Україні) схожа на голос гуманності громадян країни, які звертаються до влади. Цей голос звучить, щоб нарешті покласти край знущанням над звірами у цирках та сфері розваг, щоб закони про захист тварин від жорсткого поводження не були порожніми папірцями і щоб ті, хто ще нічого не знає про нестерпне життя тварин у неволі, живодерів та бізнес на братах менших, нарешті усвідомили проблему. «День» присвятив цим темам чимало матеріалів, а напередодні акції ми поспілкувалися з Олександром Тодорчуком про те, як шукати однодумців і разом з ними змінювати ставлення суспільства до тварин.
«МАРШ МАЄ ОБ’ЄДНАТИ ЛЮДЕЙ»
— Олександре, це вже не перший подібний захід від вашої ініціативи, але цього разу масштаби значно більші. Маю на увазі кількість міст-учасників, проведений у соцмережах флешмоб нібито самих тварин із закликом «Вийди за мене». Що саме дає такі великі результати? Як знаходите однодумців?
— За цей час у сприйнятті людей дуже багато змінилося. Марш змушує суспільство задуматися щодо захисту прав тварин. У системі координат багатьох людей не існує поняття про права тварин і те, що за жорстоке поводження з ними передбачається покарання. Буває, у кричущих ситуаціях, коли людина, наприклад, викидає собаку з вікна, потім вона щиро дивується, коли до неї приїжджає поліція та з’являється загроза покарання. Тож таке гучне обговорення насамперед показує суспільству цю проблему.
Ще одна складова нашої роботи — кампанія «Цирк без тварин». У цьому питанні саме громадська думка багато чого змінила. Навіть самі цирки розуміють, до чого все йде, що така заборона буде. От цирк «Кобзов» зараз збирається представляти нову шоу, і перше, що пише у своєму релізі — що не буде залучати тварин (хоча раніше позиція цього цирку була зовсім іншою, керівництво пояснювало, що виступи тварин на манежі — це світовий досвід роботи і нічого крамольного у цьому немає. — Авт.).
За останній рік нам вдалося достукатися до людей завдяки розголосу, інформаційним кампаніям. Коли питають про необхідність маршу, відповідаю, що він ще й має об’єднати людей. У багатьох містах активісти комунікують між собою слабко. Тому це можливість людям заявити, що вони єдині у своїх гуманістичних поглядах. У розвиненому суспільстві саме через громадську думку такі питання мають вирішуватися. Тобто суспільство має бути готовим заборонити використання тварин у цирках. Верховна Рада до цього дослухається і приймає відповідне рішення.
«НА ОСОБИСТОМУ РІВНІ ЧИНОВНИКИ РОЗУМІЮТЬ, ЯК МАЄ БУТИ»
— Ідею цирків без тварин ви обговорювали з міністром екології та природних ресурсів Остапом Семераком та міністром культури Євгеном Нищуком. За вашими враженнями, чи розуміють чиновники проблему і чи є перспективи узаконити цю ідею?
— Так, узаконити це буде можна. Розуміння чиновників є, це не зовсім безнадійно. На особистому рівні вони розуміють, як має бути. За деякими напрямками є лобіювання інтересів з іншого боку, певний тиск. Але сьогодні потрібна громадська активність. Ми відзначили для себе важливий момент — влада дослухається здебільшого до голосу вулиці. Тому цієї неділі ми хочемо, щоб влада почула голос гуманності.
— В Україні давно ухвалено закон про захист тварин від жорстокого поводження. Не так давно до нього вносили правки, зараз екологи працюють над новими законопроектами щодо захисту рідкісних видів тварин. Чи достатньо лише чітко прописаних норм, щоб захищати тварині?
— Треба реалізовувати закони. Від серпня у нас заборонено транспортування диких тварин для використання у сфері розваг. Тим не менше, цирки з тваринами продовжують гастролювати, їм надають на це дозволи. Вони жодним чином не покарані. Те саме стосується закону щодо жорстокого поводження з тваринами. За його порушення можна отримати покарання у вигляді позбавлення волі до восьми років. Але на практиці довести це дуже складно. Наприклад, у Києві ведеться справа щодо живодера, який вбив понад тисячу безпритульних собак. Ця людина на своїх сторінках у соцмережах виставляє ледь не рецепти, за якими можна вбивати тварин. Проте ця судова справа рухається дуже повільно, час від часу судді кажуть, що бракує доказів.
«ОКРІМ ВПРОВАДЖЕННЯ НОВИХ ЗАКОНІВ, ПОТРІБНО ЇХ ВИКОНУВАТИ»
— Можливо, наші суди не вміють працювати з такими випадками?
— Хтось не хоче працювати, хтось не вміє, десь не вистачає допрацьованих законів. Бо правки до закону про жорстоке поводження з тваринами потягли за собою багато питань. Незрозуміло, хто має визначати, що, наприклад, порушуються видові особливості тварин. Суддя не може цього визначити, поліцейські, коли приїжджають на виклик, — так само. Це має робити Державна екологічна інспекція, проте це треба прописати в законі.
Окрім впровадження нових законів, потрібно їх виконувати. В Україні заборонене функціонування дельфінаріїв без доступу до морської води, але вони працюють. Або питання щодо відстрілу лосів: Мінекології зменшило ліміти, але хто це контролюватиме?
— Який план дій після Маршу на захист прав тварин?
— Продовжимо боротьбу. Під час маршу ми плануємо підписати із захисниками тварин всіх міст-учасників документ, універсал з цілями зоозахисту до 2025 року. Бо лише об’єднавши зусилля людей з різних куточків України, ми зможемо досягти результату. І продовжимо рухатися далі. Десь тиснути на владу, десь працювати з законом, а також змінювати громадську думку.
