Ні для кого не секрет, що здоров’я дітей, як і дорослих, далеко неідеальне. Та дані медиків приголомшують. Приміром, у Києві серед дітей 7—14 років поширення хвороб органів травлення з 2001 до 2017 року зросло в 12 разів. На Харківщині поширення новоутворень серед підлітків (14—16 років) збільшилося на 270%. Детальніше про контекст і саме дослідження трохи згодом, але зрозуміло одне — діти втрачають здоров’я вже в шкільному віці і в доросле життя приходять з букетом хвороб.
Як науковці і медики пропонують змінити ситуацію, «День» дізнавався на Х Міжнародному медичному форумі «Інновації в медицині — здоров’я нації», де зокрема йшлося про сучасні проблеми шкільної медицини.
НАВІЩО ШКОЛІ МЕДСЕСТРА?
Яка вона — шкільна медицина? Раніше при школах працювали не лише медсестри, а й стоматологи, дієтологи, педіатри. Це майже ідеальна ситуація. Сьогодні добре, якщо школа має власну медсестру, від якої учням є хоч якийсь зиск. У сільських і гірських районах медперсоналу в школах практично немає. Навіщо такий фахівець взагалі потрібен школі? Звісно, не лише для видачі довідок, а й для моніторингу стану здоров’я учнів.
«Щоб ухвалювати правильні рішення, потрібна система супроводу здоров’я дітей, — пояснював Георгій ДАНИЛЕНКО, представник держустанови «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України». — Санітарно-епідеміологічні станції реформували, тож цієї системи контролю тепер немає, профілактика захворювань лише декларується, а єдина установа, зацікавлена в профілактиці захворювання, — це навчальний заклад. Батьки сприймають профілактику доволі агресивно. Лікарі зацікавлені в тому, щоб до них приходило якомога більше хворих. Щоб забезпечити здоров’я дітей шкільного віку, потрібна система, спрямована на підтримку здоров’я, а це завдання — шкільної медицини».
НЕЗДОРОВІ ЦИФРИ
Що саме має моніторити система охорони здоров’я в школі, стає зрозуміло з результатів дослідження, що проводить ДУ «Інститут охорони здоров’я дітей та підлітків НАМН України». Науковці аналізували динаміку змін поширення захворюваності з 2001 до 2017 року серед дітей 7—14 років та серед підлітків (14—16 років). Якщо в першій категорії учені відстежили незначний спад хвороб, то серед підлітків зафіксували зростання поширеності захворювань на 46%. Як правило, діти мають одночасно кілька патологій.
Загалом медики зафіксували, що хвороби кістково-м’язової системи мають 50% дітей, ендокринологічні захворювання — 5%, проблеми з органами дихання є в 49,9% школярів, а з органами травлення — в 7,9%. Також учені визначили регіони з найшвидшою втратою здоров’я, зокрема, це Одеська, Харківська, Кіровоградська, Полтавська, Рівненська та Тернопільська області.
«Ми досліджували розумову працездатність дітей і чинники впливу на неї, зокрема, харчування, — додала Тетяна СТАНКЕВИЧ, старша наукова співробітниця ДУ «Інститут гігієни і медичної екології імені О.М.Марзєєва НАМН України». — При нездоровому харчуванні ймовірність високого рівня втоми учнів на 30% вища. 70% міських підлітків мають менше ніж 60 хвилин фізичної активності на добу, це норми Всесвітньої організації охорони здоров’я. Це впливає на рівень захворюваності та збільшує в чотири рази ймовірність виникнення кількох патологій».
ФАКТОР ПОВЕДІНКИ
Крім цього, проблемою останніх років стали поведінкові розлади. Як стверджує Георгій Даниленко, здебільшого причини смертності серед підлітків пов’язані саме з цим. За даними ВООЗ, серед хлопців основною причиною смерті стають поведінкові чинники і ДТП, а серед дівчат — депресивні стани. І це вже спостерігається не лише в старшій школі, а й у початковій.
«До проблем із навчанням і незадоволення здоров’ям сьогодні в дітей додалася ще одна проблема — незадоволення собою. Це вплив середовища на готовність до навчання, а вихід із цього — психічні розлади та шкідливі звички. Багато років ми співпрацювали з однією гімназією Києва, де виявили, що 5% учнів вживають наркотики. Директор нас не хотіла після цього бачити. Але проблему не треба замовчувати, — додає Даниленко. — Я не знаю жодної школи, де не було б цієї проблеми. Так само, не знаю жодної школи, де не було б негативної динаміки змін стану зору. Є проблема ендокринних захворювань, яка залишається поза увагою. Але всі проблеми слід вирішувати, бо будь-які негаразди призводять до захворювань».
НА МЕДОГЛЯД — З БАТЬКАМИ
У такому контексті експерти наголошують на тому, що в школі обов’язково повинен бути медичний працівник, що налагоджуватиме мости між дирекцією закладу, батьками та дітьми задля збереження здоров’я учнів. Медичний працівник має бути комунікатором, науковцем, організатором міжвідомчої співпраці та інформаційно-роз’яснювальної роботи, наголошували учасники медичного форуму. Також пропонували, щоб у школах працювали медичні сестри з дипломом бакалавра, в ідеалі, щоб впровадили спеціальні навчальні програми та факультети підготовки медпрацівників для роботи в школі.
Також науковці звернули увагу на медичні огляди, які деколи можуть проводитись просто в школі, так само й вакцинація. Тому наполягають, що огляди та щеплення треба робити лише в медичному закладі та обов’язково в присутності батьків. Чому так? Бо за даними медиків, батьки звертаються до лікарів за консультаціями лише в 25% випадків. То як же вчасно дізнатися про проблеми зі здоров’ям?
ДІЇ НА УПЕРЕДЖЕННЯ
Загалом учасники заходу дійшли спільної точки зору, що варто готувати концепцію та стратегію шкільної медицини з акцентом на реформу охорони здоров’я. Для цього представники різних наукових установ готові об’єднати зусилля. Сьогодні радять школам брати на озброєння існуючі вузькі програми, спрямовані на розв’язання певної проблеми. Приміром, Інститут гігієни та медичної екології імені О.М.Марзєєва НАМН України розробив профілактичну програму «Здоровий школяр», із якою можна ознайомитися на сайті установи та брати її для використання.
«Наша програма передбачає виявлення хвороб, анкетування дітей, батьків і вчителів про стан здоров’я, — зазначила Світлана ГОЗАК, завідувачка лабораторії Інституту гігієни та медичної екології імені О.М.Марзєєва. — Ми акцентуємо увагу на харчуванні, оптимальній кількості фізичної активності, здоровому середовищі та якісному відпочинку. На формування шкільного здоров’я можна і треба впливати, є законодавчі акти, іде реформування шкільного навантаження, але ця система інерційна. Тому маємо самі запроваджувати профілактичні програми. Для школи найперше, що можна зробити, — це виконувати існуючі санітарні норми, переглянути раціон харчування, а ще проводити тижні без смаженого, рухливі перерви чи дні без гаджетів, і це має бути регулярно».
У Мінздоров’я за шкільну медицину ґрунтовно ще не бралися, не рахуючи порад, як готуватися до 1 вересня. Але проблема актуальна. Останній приклад — у деяких школах Одеси вирішили, що замість медпрацівників працюватимуть вчителі-парамедики. Коли один із учнів втратив свідомість, «швидка» забрала й дитину, і знепритомнілих педагогів.
