В Олександра Глухова, мешканця садиби Мурашків, яка є пам’яткою історії та архітектури, знову неприємності. Учора, 23 жовтня, до нього приїхали представники ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», щоб перекрити воду. Боргів у Глухова немає. А у співробітників «Київводоканалу» є відповідне розпорядження за підписом директорки департаменту культури Київської міської держадміністрації Діани Попової. У ньому йдеться, що житлові будинки №№ 12-А, 12-Б, 14-А та 14-Б на вулиці Малій Житомирській визнані непридатними для проживання. Так само аварійними вважаються внутрішні мережі водопроводу та каналізації будівель, через що відбувається постійне підтоплення стічними водами їхніх фундаментів. Тому департамент просить терміново відключити будинки на Малій Житомирській від магістральних водопровідних і каналізаційних мереж.
Місяць тому Олександр Глухов розповідав, що у його будинку хотіли відключати газ, теж за дорученням департаменту культури. Це нагадує план примусового виселення останнього мешканця легендарної садиби, котрий захищає пам’ятку архітектури від руйнування. Натомість місто досі не виконало своєї обіцянки реставрувати маєток художника Олександра Мурашка.
Ще у 2015 році був готовий план протиаварійних робіт. Із виділених на це п’яти мільйонів гривень засвоєно лише 300 тисяч. У 2017 році з’ясувалося, що втілити план заважає те, що тут проживає Олександр Глухов. Йому пропонувалися переселитися у гуртожиток на вулиці Празькій, але без гарантій, що зможе повернутися у відреставровану садибу.
Народний депутат Ігор Луценко пообіцяв звернутися із депутатськими запитами до ПрАТ «АК Київводоканал». Та насправді важко зрозуміти, чим можна допомогти пану Глухову. «Дню» він зазначив: доречно, щоб кияни і журналісти надали ситуації розголосу. Як-не-як, саме Олександр Глухов відстояв у судах садибу Мурашків, котру хотіли приватизувати та перебудувати ще 2007 року.
«Будинок не став аварійним сам по собі. Навіть у радянській постанові про визнання будинку аварійним ідеться, що хтось за це несе відповідальність, зокрема чиновники, котрі опікувалися будинком. Місту просто треба з цим щось робити. І так приймається рішення, що будинок аварійний, а мене треба відселити. Житло мені шукає управління, яке свого часу продало мій будинок бандитам, — додає Олександр Глухов. — Мені надсилають платіжки за воду, я оплатив все, навіть борги, які нібито назбиралися за минулі роки. Плачу за світло. Газ нібито хочуть відключити, тому не хочуть брати оплату. Коли намагаюся з’ясувати у департаменті культури, що відбувається, там кажуть, що будинок же аварійний, вони не можуть допустити, щоб вода у підвалі протікала. Коли мій будинок захопили рейдери, теж виключали світло, газ, тож чим їхні методи відрізняються від тих, які застосовує нині міська влада?»
