Після подій 2014 року, незаконної анексії Криму та початку російської агресії на Донбасі Україна безповоротно стала на шлях євроатлантичної інтеграції, поставив за мету членство в ЄС та НАТО. Цілком зрозуміло, що після відвертої агресії Росії проти українських суден, які йшли в Азовське море на законних підставах відповідно до двосторонньої угоди 2003 року, та поранення чотирьох моряків, під час обстрілу кораблями берегової охорони, а згодом затримання трьох суден та полонення українських вояків, наша країна очікує реакції з боку ЄС та НАТО на протиправні дії РФ.
І саме з питання про реакцію інституцій ЄС «День» розпочав розмову з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Бельгія, Представником України при ЄС та Європейському Співтоваристві з атомної енергії за сумісництвом Миколою ТОЧИЦЬКИМ.
«ОПЕРАТИВНА ІНФОРМАЦІЯ З МІСЦЯ ПОДІЙ ВІДІГРАЛА СВОЮ РОЛЬ ПІД ЧАС ФОРМУВАННЯ ПОЗИЦІЇ ЄС»
— Тільки-но ми отримали інформацію про агресивні дії Російської Федерації проти українських військових катерів, одразу повідомили про це наших партнерів у ЄС. Від початку загострення з боку РФ, Президент, Міністр закордонних справ, посли, зокрема й я, були на постійному контакті з нашими міжнародними партнерами.
Уже в неділю 25 листопада ми провели зустріч із представниками Європейської служби зовнішньої діяльності.
Міністр закордонних справ Павло Клімкін був на постійному
телефонному зв’язку з пані Федерікою Могеріні, Високим представником ЄС з питань зовнішньої та безпекової політики.
Ми в режимі реального часу інформували наших колег про те, що відбувається.
Перша реакція ЄС полягала в тому, що насамперед Росія повинна припинити перешкоджати вільному мореплавству в Керченській протоці, Азовському та Чорному морях.
По надходженні інформації про обстріл трьох суден ВМС України, їх захоплення та поранення наших моряків, а також переведення наших кораблів у порти в Криму, держави — члени та інституції ЄС зреагували вже більш предметно. Зокрема, була доволі жорстка заява президента Європейської Ради Дональда Туска. В черговій заяві пані Могеріні наголошувалось, що Росія повинна звільнити українських моряків, забезпечити їх належною медичною допомогою та повернути захоплені українські кораблі. Ця заява результат дводенного розгляду послами Політико-безпекового комітету ЄС ситуації в районі Керченської протоки та агресивних дій Росії. Безумовно, що оперативна інформація з місця подій, яку подавала українська сторона, також відіграла свою роль під час формування позиції Євросоюзу.
Ви знаєте також, що відповідно до звернення уряду України, Європейський суд з прав людини виніс у терміновому порядку рішення, яким зобов’язав РФ надати інформацію, зокрема, щодо захоплення українських моряків та юридичних підстав їхнього утримання, а також наданої медичної допомоги.
Європейський Парламент закликав Росію припинити агресивні дії, понизити градус ескалації та звільнити наших моряків і судна. Законодавці закликали Європейську Раду, Європейську Комісію та держави — члени ЄС вжити обмежувальних заходів щодо тих, хто причетний до агресивних дій проти українських кораблів та моряків, а також зробити все для того, щоб повернути на Батьківщину захоплених Росією в полон українців.
Про свою політичну підтримку України заявили Віце-президент Європейської Комісії з питань цифрового ринку Андрус Ансіп (Естонія), Комісар ЄС з питань торгівлі С.Мальмстрьом (Швеція), Комісар ЄС з питань внутрішнього ринку й підприємництва Е.Бєньковська (Польща). Європейська Комісія активно моніторить вплив блокади Росією Азовського моря на українську зовнішню торгівлю, зокрема торговельні зв’язки з ЄС.
5 грудня Брюссель також відвідала Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України І.Климпуш-Цинцадзе, яка під час зустрічей із представниками Єврокомісії та Європейського Парламенту закликала ЄС до рішучих кроків для зупинки російської агресії проти України та звільнення українських моряків.
Разом з тим відбулося засідання підкомітету з питань безпеки та оборони Європарламенту щодо ситуації в Азовському морі та Керченській протоці.
Крім цього, Міністра закордонних справ України Павла Клімкіна було запрошено на засідання Ради Міністрів закордонних справ ЄС 10 грудня, щоб поінформувати своїх колег про розвиток ситуації та узгодити з ними подальші можливі механізми реагування, зокрема шляхом запровадження санкцій та допомоги українському Приазов’ю.
На цьому тижні на засіданні Європейського Парламенту розглядатиметься доповідь щодо виконання Угоди про асоціацію, яка має відображати відповідні сигнали щодо ситуації в Азовському морі та Керченській протоці.
Дії РФ у Азовському морі та Керченській протоці ми розцінюємо як черговий акт агресії проти нашої держави.
Наше пріоритетне завдання — звільнити українських моряків та вжити всіх можливих заходів задля того, щоб перешкодити планам РФ щодо встановлення контролю над Азовським морем та підриву соціально-економічної ситуації в Приазовському регіоні. Відповідні пропозиції вже передані нашим європейським партнерам.
«МИ ОЧІКУЄМО ВІД НАШИХ ПАРТНЕРІВ З ЄС ТА НАТО РЕАКЦІЇ НЕ ЛИШЕ В ФОРМАТІ ЗАЯВ, А Й КОНКРЕТНИХ ДІЙ...»
— Насправді Могеріні вчора написала (інтерв’ю записувалось 6 грудня. — Авт.) у Twitter, що зважаючи на напруження в Азовському морі «Я запросила міністра Клімкіна взяти участь у засіданні ради міністрів закордонних справ ЄС у понеділок, щоб продемонструвати солідарність ЄС щодо України». Справді багато заяв було зроблено останнім часом щодо солідарності з Україною зокрема й з боку НАТО, а яких конкретних заходів ми хочемо побачити з боку ЄС?
— Ми повинні розуміти, що ЄС — це все ж таки об’єднання 28 держав — членів. І вам чудово відомо, що серед 28 країн є держави, які по-різному уявляють собі відносини з РФ.
Тим не менш, усі 28 держав одностайні щодо дотримання політики невизнання незаконної анексії Криму, засуджують агресивні дії РФ та незаконну окупацію Криму та окремих районів Луганської та Донецької області.
Якщо говорити про реакцію та дії ЄС у цій ситуації, варто зауважити, що заходи можуть бути як політичного, так і конкретного секторального характеру.
Що стосується політичних заяв, як ви правильно сказали: заклики вже пролунали. А що стосується вжиття конкретних економічних або секторальних запобіжних заходів, то може йтися про широкий спектр питань.
По-перше, не забувайте про те, що від неправомірних дій РФ так само потерпають і збиткують судна європейських компаній. Відповідно до чинної угоди 2003 року, як Україна, так і РФ мають право на свободу навігації військових та цивільних суден. Конвенція ООН із морського права гарантує вільне пересування морських суден.
Будь-які догляди, побудови мостів та несанкціоновані перевірки — це порушення міжнародного законодавства в царині мореплавства.
Отже, вважаю, що наші європейські партнери мають уважно подивитися на існуюче законодавство, фактаж щодо збитків їхніх компаній та виробників продукції, але якщо просто казати, виставити рахунки РФ.
По-друге, ми закликаємо наших європейських партнерів внести до санкційних списків ЄС російські морські порти, розташовані в Азовському та Чорному морях.
По-третє, що є найважливішим, якщо зважити на координати, де відбувались усі ці події — це було у Чорному морі. І якщо військові агресивні дії з боку РФ було вчинено в Чорному морі, то цілком логічним є те, що держави — члени ЄС, які мають вихід у Чорне море та є членами НАТО, мають додатково проаналізувати ситуацію.
Ми очікуємо від наших партнерів у ЄС та НАТО реакцію не лише в форматі заяв, а й конкретних дій санкційного, секторально-економічного та військового характеру.
«БУДЬ-ЯКА НЕСИМЕТРИЧНА ВІДПОВІДЬ НАДАСТЬ МОЖЛИВІСТЬ ГОСПОДАРЮ КРЕМЛЯ Й НАДАЛІ ПЕРЕВІРЯТИ НА МІЦНІСТЬ ЄВРОПЕЙСЬКУ ЄДНІСТЬ»
— На прес-конференції в штаб-квартирі НАТО 4 грудня Клімкін назвав як одну з ініціатив заборонити використання російськими суднами портів у цивілізованих країнах...
— На відміну від нашого так званого великого сусіда, де рішення приймається одноосібно, де абсолютно не враховано ані думку законодавчих органів, ані громадянського суспільства, Європа — це демократичне суспільство, в якому існують різні підходи та різні бачення. Завдання глави держави, уряду, нашого дипломатичного війська зробити все для того, щоб відповідь міжнародної спільноти була адекватною. Адже ми чудово розуміємо, що будь-яка несиметрична відповідь надасть можливість господарю Кремля й надалі перевіряти на міцність європейську єдність.
— Формально Високий представник ЄС із закордонних справ та політики безпеки — Віце-президент Європейської Комісії Федеріка Моґеріні в нещодавній промові в Центрі Белфера з науки та міжнародних відносин Гарвардської школи Кеннеді зазначила, що поточні події в Азовському морі є «прямим наслідком явного порушення підвалин мирного співіснування на європейській території. Європа та Америка разом звертають увагу на ці порушення та разом на них реагують». А ми хотіли, щоб ця реакція була відчутною, чи можемо на це розраховувати?
— Найближчим часом ми матимемо формальну реакцію на протиправні дії РФ та підтримуваних нею так званих керівників так званих республік на Донбасі в частині проведення нелегітимних та незаконних «виборів». Відповідне рішення мають схвалити вже 10 грудня на засіданні Ради ЄС.
Сьогодні йдеться не лише про Україну. Росія тестує єдність та реакцію всієї міжнародної спільноти.
Лише гідна та симетрична відповідь може зупинити російську агресію. Ми знаємо, наприклад, що відбуваються періодичні спроби порушення повітряного простору держав — членів ЄС російськими літаками, з тим, щоб також перевірити реакцію міжнародної спільноти.
— Тобто ми очікуємо результати засідання Ради міністрів закордонних справ, потім Ради асоціації....
— Спочатку питання ескалації в Азовському та Чорному морях обговорюватиметься на засіданні Ради ЄС у закордонних справах 10 грудня. А вже 13 — 14 грудня відбудеться засідання Європейської Ради, під час якого, як ми очікуємо, певні лідери держав — членів ЄС також порушуватимуть це питання, зокрема й щодо додаткових санкцій, з урахуванням тих пропозицій, які вони отримали від Міністра закордонних справ, а також за підсумками консультацій Президента України Петра Порошенка з європейськими лідерами.
«УКРАЇНА Є ЧАСТИНОЮ ЄВРОПИ, ЇЇ ТРАДИЦІЙ ТА КУЛЬТУРИ, ХАЙ ЯК НАМАГАЛАСЯ РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ СТОЛІТТЯМИ НАС ЦЬОГО ПОЗБАВИТИ»
— Я розмовляв тут у Брюсселі з деякими обізнаними людьми, які мені розповіли, що в країнах Європи, зокрема в Бельгії, Франції навіть Британії спостерігається тривожна тенденція. Зокрема, йдеться про те, що в навколо урядових колах вважають, що на довгострокову перспективу кримське питання не буде вирішено, тому потрібно визнати, що Крим належить Росії, і тоді наступить спокій на сході України, окупованих територіях Луганської та Донецької області. Чи доводилося вам чути про такі речі? І як нам треба відповідати на такі дивні аргументи?
— Питання незаконної анексії Криму та окупації окремих районів Луганської та Донецької областей було, є й залишається на порядку денному наших європейських союзників. Підтвердженням цього є низка резолюцій у ООН, ПАРЄ, Європейському Парламенті. Мені надзвичайно важко уявити собі ситуацію, за якою держави — члени ЄС та держави Західного світу змінять своє ставлення до агресії Росії щодо Криму. Такий сценарій є дуже малоймовірним, оскільки тимчасова окупація Криму стала безпрецедентним випадком у новітній історії з часу закінчення Другої світової війни.
Однак я свідомий того, що спроби розхитати єдність наших європейських та північноамериканських партнерів у питанні Криму будуть продовжуватись і надалі, адже це одна з частин стратегії гібридної війни РФ. Російська пропаганда систематично намагається вплинути на розуміння європейцями історичних фактів й змусити відмовитись від уже ухвалених усіма демократичними інституціями рішень про те, що Крим є невід’ємною частиною України.
Що стосується дій української дипломатії, то найближчим часом як у ООН, так у ЄС відбудуться важливі події щодо підтвердження територіальної цілісності та суверенітету України. Це буде чергове свідчення того, що світова демократична спільнота та Україна не забувають про незаконну окупацію Криму.
Наприклад, я не пам’ятаю жодного місяця за період свого перебування на чолі українського диппредставництва в Брюсселі, щоб Європейський Парламент не відвідували представники Криму, кримські татари, українці, вимушені переселенці. На запрошення європейських парламентарів вони на постійній основі розповідають нашим партнерам про порушення прав людини на окупованій Росією території України та агресивну політику РФ.
Цього тижня в Європейському Парламенті в Страсбурзі відбудеться вручення премії Сахарова, якою цього року євродепутати відзначили українського політв’язня Олега Сенцова. Все це свідчення того, що питання Криму та російської агресії не забуто.
Ба більше, крім дипломатії ми працюємо також через науково-літературний компонент. Європейці все більше цікавляться, що таке Україна. І я не можу не розповісти про нещодавню дискусію в одному з провідних мистецьких центрів Бельгії «Бозарі» за участі нашої видатної письменниці та публіцистки Оксани Забужко, під час якої обговорювалися, зокрема, гібридна війна, ситуація в Криму, на сході України, й взагалі формування так званої європейської ідентичності.
Україна є частиною Європи, її традицій та культури, хоч як намагалася Російська імперія століттями нас цього позбавити. Останнє рішення Вселенського Патріархату щодо Томосу також є свідченням цього.
«МИ СПОДІВАЄМОСЯ, ЩО З ГОЛОВУВАННЯМ РУМУНІЇ ПИТАННЮ УКРАЇНСЬКОЇ БЕЗПЕКИ ПРИДІЛЯТИМЕТЬСЯ БІЛЬШЕ УВАГИ»
— Пане посол, будь ласка, в двох словах розкажіть, як ви оцінюєте головування Австрії в цьому півріччі та чого нам очікувати в разі головування Румунії наступного півроку?
— Для австрійського головування питання Брекзіту, міграційної кризи в Європі, життєспроможності самого ЄС було номер один. Водночас не можна сказати, що України не було на порядку денному австрійського головування. Це надавало підтримку розвитку Ініціативи «Східне Партнерство», а також пошуку шляхів врегулювання російської агресії проти України. Було продовжено санкції, австрійський канцлер відвідав Україну з візитом та приділив достатньо уваги нашій країні.
Україна була, є та залишатиметься на порядку денному ЄС. І озвучені пріоритети наступного, румунського головування, підтверджують цю тезу.
Питання номер один — це безпека. Румунія має вихід до Чорного моря та є членом НАТО, тому для неї це питання надзвичайно важливе.
Другим пріоритетом для Румунії як нашого безпосереднього сусіда й надійного партнера залишається кібер-безпека та втручання у вибори, Звісно, на порядку денному також зміцнення економічних та оборонних можливостей України.
Також серед пріоритетів Бухареста — цифрова економіка, енергетична безпека та транспортні коридори. Ці питання також цікавлять і Україну.
Отже, ми сподіваємось, що з новим головуванням питанню української безпеки, а радше навіть європейської безпеки приділятимуть більше уваги.
Традиційно наші сусіди та друзі — Румунія, Польща, Словаччина, країни Балтії — більш наближені географічно, мають разом з нами спільну історичну пам’ять і добре розуміють реалії сьогодення.
— А чи передбачається саміт Україна — ЄС протягом румунського головування?
— У травні наступного року ми відзначатимемо десятиліття заснування Ініціативи «Східне партнерство», тож із нагоди цього ювілею планується проведення заходу високого рівня Східного партнерства. Загалом усі ті пріоритети та питання, які ми з вами обговорювали, є важливою складовою як мінімум для чотирьох із шести держав — членів Східного партнерства.
Ми знаємо, що від протиправних дій нашого сусіда з імперською ментальністю потерпає не лише Україна, а й Грузія та Молдова. Тому проведення такого заходу разом із нашими партнерами є важливим.
«СВІДОМО СТВОРЕНІ НАПРУЖЕННЯ І ВІЙНИ В НАВКОЛОЄВРОПЕЙСЬКОМУ ПРОСТОРІ ЯК ПЕРЕДУМОВА ДЕСТАБІЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВ...»
— Наступного року в травні відбудуться вибори до Європарламенту. Як позначиться це на Україні зі зростанням популізму в Європі і як готуватись нам до того, що нові люди очолять структури євроспільноти?
— Ризики зростання популізму існують як в Україні, так і в ЄС. Наразі ситуація досить складна, адже свідомо створені напруження та війни в навколоєвропейському просторі є передумовою нелегальних міграційних процесів, дестабілізації суспільств, привнесені ззовні спеціальними агентами проблеми, що певним чином позначається на суспільстві як нашої держави, так і кожної з 28 держав — членів ЄС. Урегулювання цих питань вимагає від європейських та українських лідерів миттєвої та комплексної реакції.
Ми маємо жити в об’єктивному світі, адже якщо існують виклики — уряди повинні на них реагувати. Звісно, здебільшого заходи, які вживаються в таких ситуаціях є непопулярними, що в свою чергу й створює передумови для зростання популізму.
«СПІЛЬНО З ЄС МИ ПРАЦЮЄМО НАД ТИМ, ЩОБ КОЖЕН ГРОМАДЯНИН НАШОЇ ДЕРЖАВИ ВІДЧУВАВ У БУДЕННОМУ ЖИТТІ РЕЗУЛЬТАТИ РЕФОРМ»
— Що Україні дала діюча уже другий рік Угода про асоціацію і ЗВТ, які вигоди від цього може відчути пересічний українець?
— По-перше, варто відзначити, що три роки ми не купуємо газ у Російської Федерації. Можу вам відверто сказати, що європейські партнери нас у цьому абсолютно підтримують та говорять про те, що це треба було зробити вже давно — відмовились від своєрідного сиру в мишоловці. І це дуже важливо.
По-друге, на сьогодні частка ЄС у зовнішній торгівлі України перевищила 42%. І при цьому не йдеться про сировину, як починають розповідати апологети популізму. Насправді майже 20% — це IT-сервіс, а це серйозний потенціал українських науковців.
Ми маємо неабиякий потенціал у частині торгівлі уже остаточної продукції. Тут йдеться про сільське господарство, що за підсумками 9 місяців цього року становить 25,1% нашої торгівлі з ЄС, металургію — 19,5%, і на третьому місці, що особливо тішить — машинобудування — 12,2%. Усе це є свідченням стандартів і якості, що насправді затребувані не лише в ЄС. Адже кожен продукт, який потрапляє на європейський ринок, одразу автоматично стає більш затребуваним на інших ринках.
Важливо зауважити, що жодна країна не втілювала в життя таку кількість реформ, одночасно захищаючи свою незалежність у неприхованій війні з боку РФ.
Разом з тим, хочу наголосити, що на сьогодні мені надзвичайно приємно спостерігати тенденцію, коли українські об’єднання, наприклад, виробників цементу/будівельників приїздять до Брюсселя та цікавляться стандартами ЄС. Ба більше, деякі компанії вже пропонують свої послуги в ЄС. А це означає, що активна та свідома частина бізнес-середовища розуміє, що орієнтуватись на західний ринок набагато вигідніше.
На сьогодні, ми пройшли етап стратегічної орієнтації і наразі уряд працює над тим, щоб ефективно поєднати реформування в різних сферах — розвиток малого та середнього бізнесу, децентралізація, інфраструктурні проекти.
Наразі спільно з ЄС ми працюємо над тим, щоб кожен громадянин нашої держави відчував у буденному житті результати реформ та роботу Угоди про асоціацію.
«ПЕРШІ НАЙБІЛЬШІ ІНВЕСТИЦІЇ В РОЗВИТОК ІНДУСТРІАЛЬНОГО ДОНБАСУ БУЛИ НЕ ЛИШЕ З ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ, А Й З БЕЛЬГІЇ»
— А яка ситуація з бельгійськими інвестиціями в Україну?
— Загалом ми маємо тенденцію до збільшення зацікавленості в інвесторів. Остання інвестиція — 5 млн євро фірми «Пуратос» у Одесі на так званий хаб, який виготовляє продукцію для харчової промисловості.
Інша хороша інвестиція — в меблеву фабрику в Дрогобичі. В нас працює кілька інвесторів у частині створення інфраструктурних проектів у Львівській області.
На сьогодні ми говоримо також про повернення історичної правди на Донбасі. Перші найбільші інвестиції в розвиток індустріального Донбасу були не лише з Великої Британії, а й із Бельгії від бельгійського бізнесу.
Бельгійська компанія «Солвей», названа так від імені відомого бельгійського хіміка дослідника кінця ХІХ століття, інвестувала в розвиток української видобувної та металургійної промисловості 500 млн бельгійських франків.
Починаючи з 1900 року бельгійські трамваї курсували вулицями Києва, Одеси, Вінниці та Дніпра. Цікавим є той факт, що в Одесі по сьогодні зберігається 21 «бельгійська» трамвайна зупинка.
«ЩОБ УКРАЇНЦІВ ОДИН РАЗ ПОБАЧИЛИ, НАМ ПОТРІБНО АРТИКУЛЮВАТИ, ПОКАЗУВАТИ, РОЗКАЗУВАТИ ПРО СЕБЕ В РАЗИ БІЛЬШЕ, АНІЖ НАШИМ ДЕЯКИМ СУСІДАМ»
— Яка ваша думка щодо створення Українського центру в Брюсселі та яким він мав би бути?
— Пане Миколо, наші з вами пращури, я кажу про тих, хто в 1917 — 1920 роках прагнули визнання УНР, зрозуміли, що просто так не донесеш до бельгійського політикуму і соціуму правду. Тому вони діяли через мистецтво і культуру. Одним із важливих рішень уряду Петлюри було створення хору, який би подорожував Європою — Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця. До речі, саме під час турне цього знаменитого хору Європою, а потім і Америкою, і став популярним «Щедрик» Миколи Леонтовича. А коли королева Бельгії Єлизавета (бельгійський уряд не хотів визнавати незалежну Україну) побачила і почула цей хор, то сказала: «Всі мої симпатії на боці вашого народу — я знаю, як важко він виборює свою незалежність».
Про це є спогади. Вже тоді йшлося про українську присутність у Європі та визнання нас як таких. Просто, на жаль, усе це було приватизовано московським сусідом: і релігія, і культура, і історія, і мистецтво. Тому ми змушені відтворювати цю справу, переконувати наших колег. І на завершення — щоб українців один раз побачили, нам потрібно артикулювати, показувати, розказувати про себе в рази більше, аніж нашим деяким сусідам.
