Національний банк «пече» неплатоспроможні банки швидше, ніж інша господиня млинці, сіючи цим нові хвилі паніки серед населення. Вкладники намагаються захищатися і висувають правильні гасла, вимагаючи від держави повернути довіру до банківської системи, а від банків — припинити крадіжку державних коштів. І справді, держава, що прагне не допустити краху фінансової системи країни, змушена шукати можливості для компенсації депозитів (кожен вкладник, згідно з законом, має право на 200 тисяч гривень).
ІЗ БАНКІВ ПІШЛИ 40% ВКЛАДНИКІВ
Посилаючись на главу Нацбанку Валерію Гонтарєву, президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко говорить про те, що з початку року вкладники забрали з банків 110 мільярдів гривень, у тому числі на сім мільярдів гривень валютних вкладів. Охріменко зазначає, що так вчинили 40% українських вкладників. А черга тих, хто бажає це зробити, за його словами, дуже велика. Що робити? Експерт нагадує про схожу ситуацію у 2008-2010 роках. Тоді дехто передбачав, що відплив банківських вкладів не зупинити. Однак зробити це вдалося. Нацбанк не поспішає впроваджувати тимчасові адміністрації, а уряд зайнявся рефінансуванням банківської системи. Щойно банки перестали відмовляти у поверненні депозитів — люди повернулись до них обличчям і понесли гроші. «Довіра поступово повернулася», — згадує Охріменко.
Він говорить про найбільшу нинішню помилку Нацбанку: «Там, на жаль, не розуміють, як заспокоїти українців. Замість того, щоб давати банкам рефінансування, вони фактично доводять їх до тимчасових адміністрацій, впроваджують їх, і лише після цього намагаються вирішити питання, де знайти гроші. І найчастіше здійснюють емісію гривні, яка потрапляє до банків, які ліквідують». За словами експерта, в результаті склалася патова ситуація: 13 тимчасових адміністрацій, 14 мільярдів емісійних гривень і треба ще 10 мільярдів надрукувати, щоб розблоковувати виплати з Фонду гарантування. Але куди підуть ці кошти, чи повернуться вони до банків? Охріменко дає негативну відповідь. На його думку, вони підуть або на споживчий, або на валютний ринок.
КОМУ ДОВІРЯТИ
«Держава усунулась від цієї проблеми, — констатує голова ради Асоціації українських банків Станіслав Аржевітін, — є законопроект про реструктуризацію боргів населення перед банками, але його, швидше за все, так і не приймуть. І я сказав би, що в країні недовіра не до банківських установ, а до держави. Банки тут — як лакмусовий папірець, що демонструє наявність проблеми». Банкір зазначає: якщо раніше вважалося, що локомотивом економіки є банки, то зараз двигунами розвитку названо землю, працю і капітал. «Але всі ми розуміємо, що реформувати банківську систему країни (є відповідна постанова НБУ, але її ще ніхто не бачив) можна буде лише після того, як буде вироблено нову економічну політику, — впевнений Аржевітін. — Щоб повернути довіру, треба починати з цього. І коли українці відчують стабільність, побачать інший рівень інфляції, а це вплине на відсоткові ставки...». «Словом, економічне зростання — це основа всьому», — робить він висновок.
«Відсутність міжбанківського ринку — це найсерйозніша сьогоднішня проблема, — стверджує віце-президент Кредитно-банківської спілки Ярослав Колесник. — І її ніхто не збирається вирішувати. Це найпростіша схема в тому випадку, якщо населення не несе в банки гроші на депозити, і банки, як сьогодні, перебувають у надзвичайно складній ситуації». Водночас він бачить ще два можливі вирішення сьогоднішніх банківських проблем. Перше полягає в безумовному обов’язку банку повернути вкладнику депозит, термін якого закінчився. Що стосується дострокового зняття гривневих і валютних депозитів, то Колесник дивується, чому відповідне рішення про заборону не було прийнято ще в березні. Він також не розуміє, чому сьогодні не працює пруденційний нагляд. А пропонує піти від заборонних заходів під час продажу валюти. Більш того, вважає за можливе дозволити продавати її практично без обмежень, але при цьому не видавати на руки, а в обов’язковому порядку зараховувати на депозити. Він також пропонує регулятору різко зменшити ставки за валютними депозитами, внаслідок чого вже через рік зменшаться ставки й у гривні.
В УМОВАХ ВІЙНИ
Президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло зазначає, що разом із гривневими депозитами сьогодні з банків забирають і валютні. «Отже, — робить він висновок, — не девальвація гривні стала головним чинником нинішніх проблем банківської системи, а недовіра і загальні панічні очікування — ніколи ще наша економіка не працювала в умовах війни, ніколи ще не було такого провалу економічних показників. Ми бачимо великий позаекономічний вплив на економічні показники». «Поки на значній частині країни триває війна, — впевнений Жаліло, — ми не вмовимо людей нести свої гроші в банки». Експерт відносить себе до тих економістів, які нормально сприймають адміністративні заходи, до яких вдається НБУ в нинішній обстановці. Він також упевнений, що ситуацію в банківському секторі не змінить навіть повна ліквідація податку на доходи з депозитів.
Інший відомий економіст Андрій Блінов також не схильний до оптимістичних оцінок. Він зазначає, що дефіцит бюджету країни становить 12% від ВВП (таке було лише в середині 90-х років), а інфляція може сягнути 20%. При цьому рефінансування «Нафтогазу України» цього року становитиме 115 мільярдів — понад 10% усієї грошової маси. Але меморандум з МВФ, на думку Блінова, дозволяє Україні підтримати 12 найбільших банків і не допустити повного розвалу банківської системи в разі подальшого погіршення ситуації, що може статися після виборів. Водночас в умовах такого бюджетного дефіциту експерт ставить під питання ефективність політики інфляційного таргетування. І якщо Нацбанк фактично проводить реставрацію фіксованого обмінного курсу, тоді, на його думку, про це треба прямо сказати і не відступати від цієї політики доти, доки ситуація в економіці не стабілізується.
ЛАНЦЮЖОК ІЗ ЗАБОРОН
Екс-міністр економіки Віктор Суслов упевнений, що оздоровити банківську систему не можна, не оздоровивши економіку країни. На його думку, будь-які обмеження на банківському ринку сприяють виникненню паніки. Він вважає, що прямої провини банківської системи в тому, що зараз відбувається, немає. Але немає й шансів для перелому. «Наша влада ще не запропонувала цілісної системи виведення країни з кризи», — зазначає експерт. Він говорить, що адміністративні заходи НБУ спрямовані на запобігання тотальній кризі банківської системи, і це добре. Але ліміт часу для них обмежений... Експерт прогнозує дефіцит валюти і передбачає, що поки що країна рухається до дефолту. Водночас він вважає, що держава могла б представити населенню дані не лише про погані банки, які виводяться з ринку, але й про хороші, куди можна нести гроші. А ще, оскільки людям сьогодні практично нікуди прилаштувати свою валюту, Суслов пропонує реанімувати валютну торгівлю...
«Якщо фінансовий сектор працює окремо від реального, як це відбувається у нас зараз, чекай біди, — зазначає викладач Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, кращий тренер Біржової універсіади-2012 Сергій Силантьєв. На його думку, в країні треба добиватися насамперед довіри до уряду. А він не повинен підривати її всілякими заборонами, такими, як, скажімо, заборона хімічним підприємствам використовувати газ, що належить їм, у технологічних цілях. Експерт малює ланцюжок чинників, які можуть бути наслідком подібних рішень. Це зниження ВВП, скорочення експорту і валютних надходжень, дефіцит бюджету, безробіття. Наприкінці цього ланцюжка — банки, куди люди не прийдуть зі своїми грошима.
Олександр ОХРІМЕНКО, президент Українського аналітичного центру:
«У НБУ, на жаль, не розуміють, як заспокоїти українців. Замість того, щоб давати банкам рефінансування, вони фактично доводять їх до тимчасових адміністрацій, впроваджують їх, і лише після цього намагаються вирішити питання, де знайти гроші. І найчастіше здійснюють емісію гривні, яка потрапляє до банків, які ліквідують... У результаті склалася патова ситуація: 13 тимчасових адміністрацій, 14 мільярдів емісійних гривень і треба ще 10 мільярдів надрукувати, щоб розблоковувати виплати з Фонду гарантування. Але куди підуть ці кошти, чи повернуться вони до банків?»
