Високий попит на житло неминуче породжує пропозицію. На жаль, вона далеко не завжди буває реальною, оскільки сьогодні існує безліч схем і підходів до фінансування будівництва будинків і квартир. Розглянемо, наприклад, ситуацію, пов’язану з діяльністю компаній «Київвисотбуд» (КВБ), «Агробудпереробка» (АБП) та їхнім фінансовим партнером АКБ «Київ». Співпрацювати в залученні позикових коштів із цим банком будівельні компанії почали ще 2004 року.
Партнерство засновувалося на фінансуванні будівництва житлового будинку у Києві на вулиці Сім’ї Сосніних. Керівництво банку спочатку запропонувало компаніям-забудовникам вельми специфічну форму вкладення коштів у заплановані проекти — кредитування вирішили здійснювати не прямо, а через афільовані з АКБ «Київ» 17 (сімнадцять!) товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ).
Власне, згодом саме ці фірми-посередники і стали причиною хронічного «головного болю» для забудовників і загрозою справжніх трагедій для багатьох громадян-інвесторів, які можуть не тільки залишитися без довгоочікуваного житла, але і позбутися вкладених в нього чималих коштів.
Схема реалізовувалася так. Банк надавав кредити вищеназваним сімнадцятьом компаніям, а вже вони переказували кошти на рахунки «Київвисотбуду» та «Агробудпереробки» (крім цього, для будівництва залучалися ще й кошти від фізичних осіб — майбутніх власників квартир у житлових будинках, що будуються ). Таким чином було видано кредитів майже на 320 мільйонів гривень, і ці гроші були вкладені в будівництво. Згідно з умовами співпраці, обумовленими в додаткових угодах, після введення в експлуатацію житлових будинків КВБ і АБП мали б передати компаніям- посередникам право власності на певну кількість квадратних метрів житлової площі. Також передбачалося, що половина прибутку, отриманого від продажу цих площ, ТОВ мають виплатити компаніям-забудовникам.
Але, починаючи з 2006 року партнерські плани почали руйнуватися. Фірми-посередники почали активно продавати не належні їм квартири в будинках, які будують КВБ і АБП. При цьому реалізовувалися квартири, які не тільки не належали їм, але і не існували фізично. Причому ці дії виконувалися підконтрольними АКБ «Київ» організаціями з явним порушенням закону «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг». Вдумайтеся: жодне з цих сімнадцяти ТОВ не володіло ліцензією ані на надання фінансових послуг, ані на залучення коштів фізичних осіб у фінансування будівництва.
Дивовижно! І тут відразу ж напрошується думка про ще одну великомасштабну оборудку на будівельному ринку. Проте структури, зобов’язані класти край такого роду порушенням, не реагували... І до сьогодні не звертають уваги на ці кричущі факти. Хоча в діях керівників АКБ «Київ» явно проглядаються ознаки шахрайства з фінансовими ресурсами в особливо великих розмірах, а звідси — підстави для санкцій з боку правоохоронних органів. Але з якихось незрозумілих причин компетентні структури обрали стратегію невтручання в хід подій у даній справі.
Не дивно, що таке потурання порушники (17 афільованих до керівництва АКБ «Київ» компаній) розцінили як своєрідне заохочення. І це при тому, що згідно з договором мали права виключно на квадратні метри (квартири і квадратні метри, зазначимо — далеке не одне і те ж). Більше того, АКБ «Київ» використав як заставне майно квартири, що не побудовані й не належать йому. Перший раз квартири були віддані в заставу під кредити, які були залучені 17 тьма ТОВ в банку «Київ». Пізніше ці ж квартири, які не належали аферистам, були віддані в заставу все тому ж АКБ вже фізичними особами, яким шахраї їх продали...
Вибудована керівництвом банку «Київ» схема є явним і грубим порушенням норм кредитування юридичних осіб, афільованих з банком через загальних засновників і пов’язаних між собою юридичних осіб. Зазначимо, що в заставу приймалося майно, яке не належить позичальнику, та й взагалі його неможливо визнати заставним, оскільки мова йде про ще не побудовані квартири.
За цих умов Національному банку України слід було б в обов’язковому порядку застосувати жорсткі санкції щодо АКБ «Київ». Це — або оперативне введення мораторію на кредитування, або введення тимчасової адміністрації. Але заступник керівника Київської обласної дирекції Нацбанку Віктор Медвєдєв зайняв як би вичікувальну позицію. Насправді ж він у цій історії грає далеко не пристойну роль, виявляючи незрозумілу лояльність під час перевірок діяльності АКБ «Київ», свідомо чи несвідомо покриваючи голову правління банку Миколу Марченка, а також Миколу Поліщука, засновника і директора всіх 17-ти згаданих ТОВ.
Таке ставлення до справи явно компрометує не тільки названий підрозділ НБУ, але і сам мегарегулятор. Більше того, оборудки і шахрайство на ринку житла цілком можуть стати небезпечною тенденцією, що провокує наростання соціальної напруженості в столиці країни, де і без того не буває жодного дня, коли б перед мерією не проходили мітинги і пікети. Викликає здивування також мовчання правоохоронців і столичної влади.
Говорячи про всілякі біди і проблеми нашої країни, ми частіше за все робимо наголос або на незавершеному законодавстві, або на викритті тих чи інших виявів корупції. Але, гадаю, справа навіть не тільки в цьому. Дуже часто причиною виникнення різноманітних колізій виступає просто невчасна і невідповідна реакція компетентних органів на порушення законодавчих норм. І тоді несправедливість перемагає, а такі випадки формують у тих, хто мислить категоріями на кшталт «якщо мені дуже хочеться, то можна все» почуття вседозволеності і безкарності. Звідси висновок: аби в країні кожний виконував свою роботу з належним завзяттям, то, може, і не було б у нас багатьох наболілих проблем.
