Питання комунальних тарифів цього тижня набуло нового розвитку. За підсумками візиту української делегації до штаб-квартири Міжнародного валютного фонду (МВФ) до Вашингтона до преси потрапив лист постійного представника фонду в Україні Макса Альєра на ім’я першого віце-прем’єра Андрія Клюєва. У ньому українській стороні знову нагадують, що країна отримає кредит, лише підвищивши на 30% ціну газу для населення й на 58% для підприємств комунальної теплової енергетики. Чергове нагадування кредитора так би й залишилося непоміченим, але... Практично водночас з ним з’явилося повідомлення Національної комісії, що здійснює держрегулювання у сфері комунальних послуг (Нацкомпослуг) про подальші плани щодо тарифів.
За словами члена Нацкомпослуг Валерія Кальченка, нинішні тарифи на комунальні послуги в Україні дійсно в цілому не відповідають економічно обгрунтованому рівню. «Зокрема, середній тариф на теплову енергію, який оплачує населення, становить 227 гривень за 1 Гкал. При цьому економічно обгрунтований рівень тарифу становить 312 гривень за 1 Гкал», — розповів він. Тобто нинішній тариф на тепло для населення в середньому в Україні покриває лише 70% собівартості теплової енергії. Проте, продовжив він, тарифи на тепло не підвищуватимуться. Різницю в тарифах, за його словами, як і раніше, компенсує місцевим бюджетам держава. За даними Нацкомпослуг, у держбюджеті-2013 субвенція місцевим бюджетам на погашення заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, послуги централізованого водопостачання й водовідведення передбачена на рівні 5,13 мільярда гривень.
Чинні тарифи у більшій частині міст України дійсно покривають 70—80% собівартості виробництва тепла, говоритися в дослідженні «Центру досліджень енергетики». Отже, навіть за наявності ідеальної 100% оплати тарифів населенням виробники й постачальники тепла не можуть покривати витрати на його виробництво. Експерти Центру вважають, що зараз, як колись раніше, треба розбиратися в ситуації, що склалася, й починати зі структури теплового тарифу. Вони презентували своє бачення такої структури тарифу сьогодні: 70—75 % — ціна газу, який використовується котельнями й ТЕЦ, 6—8% — оплата електрики й 11—14% — заробітна плата персоналу. «Як показують результати нашого аналізу, собівартість тепла по відношенню до розміру тарифу настільки істотна, що платити в повному обсязі за газ у виробників тепла шансів немає. Але якщо ця діра їхнього бюджету нехай інколи, раз на 2—3 роки, але перекривається бюджетними субвенціями, то на оновлення устаткування грошей немає — і не очікується. З сьогоднішніми темпами старіння устаткування й мереж через кілька зим усі ми й Україна ризикуємо залишитися з холодом сам-на-сам», — коментує результати дослідження генеральний директор Центру досліджень енергетики Олександр Харченко. За даними Центру, середні тарифи на теплову енергію в Україні більш ніж у 3,5 разу нижчі за чинні в Німеччині, втричі менші, ніж у Швеції й у 1,7 разу менші, ніж у Польщі. «Ще нижче, ніж в Україні, тариф має лише Білорусь. Навіть Росія має тариф утричі вищий, ніж в Україні», — додає заступник генерального директора Центру досліджень енергетики (EIR) Вадим Гламаздін. А ось, зазначають аналітики Центру, тарифи на електроенергію для промисловості в Україні практично не відрізняються від європейських.
Як безболісно виправити непросту тарифну ситуацію для галузі й населення? Бачення різні.
На думку екс-міністра енергетики України Івана Плачкова, вивести енергетику з критичного становища допоможуть лише реальні тарифи на енергоносії для населення, прозоре їх формування й чіткий облік споживання! Від субсидування він пропонує відмовитися. Хоча й визнає, що це навряд чи можливо до виборів президента (2015 року), бо поки «немає політичної волі» для такого кроку.
Іншу думку висловив перший заступник голови комітету з питань будівництва, містобудування й житлово-комунального господарства та регіональної політики Верховної Ради України Геннадій Зубко. В Україні близько 35% населення не має можливості платити чинні тарифи за тепло, говорить він. При цьому, на відміну від європейських країн, де дуже велика кількість середнього класу, в Україні «практично все населення наближене до нижньої межі доходу», опонує позиції експертів Центру нардеп. «Якщо ми говоримо, що сьогодні дуже низька вартість тарифів для населення, то якщо подивитися на теплову енергію, в деяких сім’ях 63% бюджету сьогодні становить вартість лише цієї послуги...» — пояснює Зубко. Тому, продовжує нардеп, спочатку слід підвищити рівень економіки, заробітну плату, а потім підганяти вгору тарифи.
Паралельно потрібна дієва система адресної грошової допомоги для малозабезпечених верств населення. «Зараз дотації «розмазуються тонким шаром» по всьому населенню — це дуже неефективно... Виходить ситуація, коли людина з хорошим доходом споживає набагато більше електроенергії й отримує у 100 разів більше дотацій, ніж пенсіонери з двокімнатної квартири», — резюмував Плачков. За розрахунками Міжнародного валютного фонду, підвищення тарифів на газ і тепло для населення на 20% дозволить скоротити необгрунтоване субсидування багатих домогосподарств і вивільнити майже 0,2% ВВП країни для адресної допомоги бідним верствам населення й середньому класу.
Усе це добре, говорить колишній міністр ЖКГ Олексій Кучеренко. Але вся проблема в тому, що на сьогоднішній момент Україна — заручниця ситуації із зволіканням реформам. З одного боку, говорить він, зрозумілі претензії кредиторів щодо неринкової ціни газу та її впливу на дефіцит бюджету й на сальдо торговельного балансу. З другого боку, підняти зараз тарифи означає підірвати економіку й іще не зрозуміло, якими будуть соціальні наслідки такого кроку, продовжує Кучеренко. «У ринкових умовах про реальні тарифи можна й треба говорити, але у нас з цим проблеми», — розповідає він. На його думку, вихід з ситуації, що склалася, є. Він полягає в тому, що держава має реалізовувати стратегію середньострокового вирівнювання комунальних тарифів.
