Атомна електростанція і... мистецтво — в українських реаліях це здається абсолютно непоєднуваними речами. Проте у світі є безліч прикладів, коли градирні електростанцій (градирня — споруда у вигляді башти для охолодження води атмосферним повітрям) ставали своєрідним «індустріальним полотном» для робіт художників, а у німецькому місті Калькар навіть створили розважальний комплекс Wunderland Kalkar на території недобудованої АЕС. Тепер на 80-х футбольних полях працюють близько 40 атракціонів, один із яких — 58-метрова гойдалка, яку у нас знають як «ромашку».
До речі, АЕС у Калькарі не запустили в тому числі й через Чорнобильську катастрофу. Але на її виробництво витратили 3,6 млрд євро, і об’єкт треба було якось монетизувати — так і постав Wunderland Kalkar. А чи можливо втілити цей досвід в Україні? Про це говорили під час дискусії «Від атомної електростанції до арт-майданчика» з експертом із енергетичної політики Національного екологічного центру України Тетяною Вербицькою.
ДІЮЧУ СТАНЦІЮ МОЖНА ЗРОБИТИ... БІЛЬШ «ДРУЖНЬОЮ» ДО КРАЄВИДУ
Основна умова того, щоб електростанція зажила своїм мистецьким життям, — відсутність ядерного палива на території. Якщо ж АЕС запускалася, її неможливо перетворити на арт-майданчик. Хоча у світі є приклади, коли художники працювали на території діючих АЕС, але тільки біля градирень. Так, наприклад, градирню на французькій електростанції Cruas розмальовували за проектом художниці вісім промислових альпіністів впродовж 15 років! Уявити, що на українській діючій АЕС митці працюватимуть впродовж такого довгого періоду, та чи вони з’являтимуться там взагалі, — нереально.
8000 ТРУДОВИХ ГОДИН І 4000 ЛІТРІВ ФАРБИ ПІШЛО НА АРТ-РОЗПИС AQUARIUS НА ФРАНЦУЗЬКІЙ АЕС CRUAS / ФОТО З ІНТЕРНЕТ-АРХІВУ СВІТОВИХ АЕС SEOGAN
А що ж із недобудованими блоками? Наразі у нас діють 15 енергоблоків, а недобудовані — на території Хмельницької АЕС (третій і четвертий блоки) та у Криму — в місті Щолкіне, до якого зараз немає доступу через російську окупацію.
ПРО ХАЕС, ЩОЛКІНЕ І... КАЗАНТИП
Та й про Кримську АЕС мало хто знав, хоча саме у Щолкіному вперше відбувся знаменитий фестиваль «Республіка Казантип». На той час електростанція стояла закинутою вже шість років, а перші відвідувачі музичного фестивалю пригадують висотний кран для монтажу ядерного реактора, який називали найвищим у Європі й який у 2000-х роках український Фонд держмайна продав за суттєво заниженою ціною разом з іншим устаткуванням. Ті руїни, які видно на фотографіях мандрівників (у Кримської АЕС є свій інтернет-форум. — Авт.), неможливо уявити не те що перетвореними на розважальний комплекс, а навіть на індустріальний контркультурний арт-простір...
Щодо третього і четвертого блоків Хмельницької АЕС, то, по-перше, вони розташовані на території діючої електростанції, а по— друге, у них теж уже скоро закінчується термін експлуатації (40 років). За словами фахівців, зараз у них не можна ні поставити реактори — бо в існуючій конструкції фізично неможливо поставити ту систему захисту, яку вимагають після аварії на Фукусімі, — ні демонтувати, бо резонанс може пошкодити блоки, які діють. Зрештою, на долю Хмельницької АЕС може впливати і політична ситуація, адже саме російські компанії мали ставити реактори у ці енергоблоки. І тільки 2015-го (!) український уряд денонсував ці угоди...
ЧОРНОБИЛЬСЬКА АЕС — ДЖЕРЕЛО ЧОРНОГО ТУРИЗМУ І ДОГОВІРНОГО БІЗНЕСУ
Залишається лише Чорнобильська АЕС — джерело чорного туризму і договірного бізнесу. Згадати хоча б той самий саркофаг, який мав покрити вже існуючий об’єкт Укриття над четвертим енергоблоком до 2015 року. На сьогодні його вартість, в тому числі й через інфляцію і «скачок долара», сягає вже 1,6 млрд євро, а за словами експертів, навіть проект (!) нової арки до кінця не створено. Через рівень радіації на самій території АЕС ніякий арт-майданчик робити не можна, хоча, за словами Тетяни Вербицької, є іноземні художники, які хотіли б наступного року створити якісь свої проекти там, все-таки кругла дата — 30 років із дня трагедії на ЧАЕС. Натомість митці на тому ж обговоренні закликають: врятуйте хоча б унікальні мозаїки, адже деякі з них створювалися десятиліттями — у Зоні відчуження, Прип’яті, куди водять туристів і де їх можуть побачити відносно без ризику для здоров’я. Але ж мозаїки — це не так амбітно і гучно...
