Мовляв, в України ще достатньо альтернатив очікуваному двосторонньому консорціуму з управління вітчизняною газотранспортною системою.
«Не потрібно поспішати з різного роду приватизаціями до того, поки ми не визначимо об’єктивно потенціал нашої ГТС, її підземних сховищ, зокрема, — переконує президент енергетичного клубу Q-Club«Олександр Тодійчук. — Ми можемо використати ці сховища як торговий майданчик. На якому газ закачуватимуть в сховища влітку, коли він найдешевший на спотовому ринку, а взимку ним торгувати».
За створення хабу виступають і в «Нафтогазі». За словами керівництва нацкомпанії, Україна все ще готова запропонувати європейським компаніям можливість зберігати у вітчизняних ПСГ до 15 млрд кубометрів газу. Більше того, для України газовий хаб є стратегічною метою, адже він допоможе скоріше інтегруватися в європейський ринок. Як і реверс, про який Україна на сьогодні домовляється з іще одним можливим транзитером — Румунією. Утім, українськими ПСГ у ЄС поки не дуже цікавляться, констатують у НАКу.
«Нафтогаз», особливо в останній рік, зробив дуже багато для того, щоб привернути увагу до нашої ГТС, зокрема сховищам. Але поки що результат не зовсім для нас прийнятний», — зазначає заступник голови правління «Нафтогазу» України Вадим Чупрун.
Та чи входить євроінтеграція української газової «труби» в плани «Газпрому», експерти сумніваються. Тому на наміри «Нафтогазу» з реверсу та створення хабу дивляться скептично. Хоча теоретично торгувати блакитним паливом на вітчизняному майданчику Україна могла б і зараз, але без згоди Москви цього не відбудеться, вважають фахівці.
«Це вже буде консорціум вирішувати, чи укладати контракти на зберігання. Звісно, російська сторона навряд чи буде зацікавлена в ідеї створення хабу на території України», —вважає енергетичний експерт Сергій Дяченко.
А от у форматі тристороннього консорціуму газовий хаб був би можливим, вважає експерт з енергетики Володимир Саприкін. Разом із тим, імовірність його створення наразі мінімальна, тому контроль над ГТС Україні найкраще було б залишити за собою. «Адже якщо ГТС контролюватиме Росія, то не буде ані хабу, ані реверсу».
Крім того, як наголошують фахівці, для створення газового хабу Україні потрібно було б встановити лічильники й купувати газ на кордоні з Росією, а не ЄС. Натомість же вітчизняна «труба» ризикує опинитися під посиленим контролем «Газпрому». Як повідомлялося, з українського боку до статутного фонду спільного підприємства може бути внесено ГТС з підземними сховищами. Російська ж сторона в обмін на половину в СП має дати газ за ціною в 260 доларів за тисячу кубометрів на чотири роки, а також гарантувати завантаження труби.
ДО РЕЧІ
Поведінка іншого учасника газового процесу змушує замислитися над тим, як далі з ним будувати діалог. Голова правління «Газпрому», гендиректор «Газпром экспорт» Олександр Медведєв не захотів відповідати на запитання про те, чи буде російська сторона звертатися до арбітражу з вимогою стягнути з України сім мільярдів доларів за недобір газу 2012 року. Єдина репліка, на яку спромігся Медведєв, була цитатою з кінофільму «Кавказька полонянка»: «Або я веду її в ЗАГС, або вона веде мене до прокурора», — натякнув російський чиновник.
Недипломатично іронічна й хамовита репліка — це звичний стиль газового монополіста в діалозі зі своїми клієнтами. Але як країні, яка є сусідом такої структури, варто було б будувати надалі з ним відносини? Очевидно, що одним із перших пунктів у цьому алгоритмі протидії повинна стати боротьба із системою політичної корупції у вертикалі влади.
Наталія БІЛОУСОВА, «День»
