Позначилася також і політика уряду стосовно підприємництва: ні на ринку нафтопродуктів, ні в аграрному секторі не з'явилися в достатній кількості ефективні ринкові структури. Своїми діями ми часто знищували навіть їхні паростки...
Напередодні засідання Кабінету Міністрів України, присвяченого підготовці до зими, а також розв'язанню валютно-фінансових проблем і кризи на ринку нафтопродуктів, кореспондент «Дня» взяв ексклюзивне інтерв'ю в Анатолія Кінаха.
— Анатолію Кириловичу, ви вступаєте у владу вже вдруге, але термін адаптації віце-прем'єра, як відомо, не менший як півроку. А до виборів залишається три місяці. На що ви розраховуєте?
— Період моєї адаптації, я на це сподіваюся, допоможе скоротити досвід попереднього віце-прем'єрства у сфері промислової політики (1995 — 1996 рр.), а також, зрозуміло, робота в Спілці промисловців та підприємців і головою парламентського комітету із промислової політики. Я хочу спиратися не тільки на членів уряду, але й на регіони, на тих, хто працює в реальному секторі економіки, на інтелект підприємців, промисловців, учених. Без цього важко запровадити системні підходи до розв'язання наших проблем.
— Які уроки ви отримали з діяльності і відставки свого попередника? Що можна і чого не можна робити на цьому посту?
— Ділова етика не дозволяє мені заглиблюватися в ситуацію, в якій опинився шанований мною Володимир Куратченко. Ми з ним залишилися друзями, я його поважав і поважаю як фахівця. У наших стосунках ніщо не змінилося, незважаючи на відомі кадрові перестановки. Однак, на мій погляд, сьогоднішні проблеми можна вирішувати тільки спільно, чи йдеться про взаємодію гілок влади, чи про координацію всередині уряду. На етапі підготовки рішення можна і треба сперечатися, організовувати інтелектуальні атаки. І дуже важливо створити таку обстановку, коли особиста професіональна думка, навіть якщо вона йде врозріз із загальноприйнятою, з «вищестоящими» установками, не має впливати на службове становище. Це сприяє розкріпаченню, дозволяє до будь-якої проблеми підходити комплексно, всебічно і гарантує, що рішення буде прийнято правильне. Я сподіваюся, що мені вдасться створити такі взаємостосунки. Проте коли рішення прийнято, то має виконуватися. А якщо не згодний — пиши заяву... Коли питання грошово-кредитної політики, взаємовідносин із міжнародними фінансовими організаціями ставляться на рівні керівника підприємства, то допустимий спрощений варіант постановки проблеми. Однак на рівні уряду високопосадовими особами ці проблеми недопустимо озвучувати без викладу пакету заходів, який дозволяв би потім не допускати спотворення суті твоєї пропозиції. Кожне слово, що прозвучало, кожний відтінок у такому найскладнішому блоці проблем може мати економічний і політичний резонанс.
— У ваших минулих стосунках із Національним банком (я не маю на увазі якісь особисті взаємини) завжди був елемент напруженості і конфронтації. Тепер, коли Нацбанк зайняв не властиву йому раніше позицію спостерігача за гривнею, чи не змінилися ваші оцінки?
— За всі останні роки так і не розв'язано проблему вакууму, що виникла поміж макроекономічною політикою і роботою на рівні мікроекономіки. У таких умовах стабільна гривня перетворюється на ширму, за якою приховується те, що немає структурних реформ. Щодо цього моя позиція не змінюється. Сьогодні склалися дуже несприятливі умови: фінансова криза, зовнішня заборгованість. Усе це посилилося становищем на ринку нафтопродуктів, підвищилися ціни на сиру нафту на світовому ринку, далися взнаки помилки в урядовому прогнозі ситуації, дискусія про пільги для спільних підприємств, про ввізне мито, акцизні ставки тощо. Усе це несприятливо вплинуло на активність на цьому ринку і на його наповнюваність. Позначилася також і політика уряду стосовно підприємництва: ні на ринку нафтопродуктів, ні в аграрному секторі не з'явилися в достатній кількості ефективні ринкові структури, здатні стати своєрідним амортизатором у цій складній ситуації. Своїми діями ми часто знищували навіть їхні паростки... Згадаймо сумнозвісну черговість розрахунків АПК за поставлені ресурси, в якій спочатку йде Держрезерв, потім Пенсійний фонд, потім регіональне замовлення. А наостанку — комерційна структура, інвестор. У результаті держава перешкодила появі достатньої кількості незалежних від нього структур, на яких воно ж мало намір покласти постачання 70—80% нафтопродуктів для села на ринкових взаємовигідних принципах. Вирішуючи поточні проблеми, необхідно не допустити подібну ситуацію в найближчому майбутньому.
— Такою відповіддю ви підтримуєте позицію В.Ющенка, який твердить, що нинішній зрив на фінансовому ринку є наслідком становища на ринку нафтопродуктів... Що б ви могли порадити В.Ющенку в нинішній ситуації?
— Я казав про стратегію, про довгострокові напрями діяльності. І це не згладжує моєї оцінки діяльності Нацбанку. Безумовно, важливо підтримувати валютні резерви, що є основою стабільності національної валюти. Проте Нацбанк не прораховує негативних наслідків: сьогодні надто утруднена конвертація валютних коштів для ввезення в Україну тих же нафтопродуктів, без чого ринок не може наповнитися. І В.Ющенко тут займав трохи деструктивну позицію, наполягаючи на тому, щоб спочатку наповнити ринок нафтопродуктами, знизити на них ціни, а вже потім думати про те, що робити із гривнею. Проте як наповнити, коли не можна сплатити контракти? Сьогодні відбулася нарада в прем'єр-міністра, в якій брав участь і В.Ющенко, і ми домовилися, що стабілізація обстановки можлива тільки на основі скоординованих дій Нацбанку та уряду. Буде насамперед використано ринкові методи з елементами адміністративного впливу. Позиція Нацбанку при цьому трошки змінилася: ми прийшли до компромісного рішення про те, що зниження рівня роздрібних цін на нафтопродукти, для чого необхідно наситити ринок, залежить від умов, створених для комерційних структур, які працюють на цьому ринку. Необхідно, в тому числі і на рівні Нацбанку, відкинути всі перепони, створити ефективні механізми валютного регулювання, конвертації та продажу валюти, оплати контрактів.
— Завдяки цій домовленості, курс долара дещо знизиться?
— Якщо запустити в дію пакет заходів, що розробляються, і вони будуть виконані саме так, системно й узгоджено, то це позитивно відіб'ється і на цінах нафтопродуктів, і на зниженні темпів девальвації гривні. Ці питання буде обговорено у вівторок на засіданні Кабміну, де намічається також прийняти заяву Нацбанку та уряду. Нацбанк повинен і буде робити продумані і виважені кроки назустріч. Не можна забувати про соціальний чинник: девальвація гривні стимулює і інфляцію, і зростання роздрібних цін. Це буде болючий удар по рівню життя людей, і ці фактори не мають виходити із зони уваги Нацбанку.
— Ви вступаєте у владу в дуже складний період, коли внаслідок прорахунків, яких припустився уряд, він висить буквально на волосинці. У вересні атаки на нього поновляться і можуть завершитися відставкою. Чи не тому ви поки що залишили за собою пост президента УСПП?
— Ні, звичайно. Коли ми ведемо мову про владу, то йдеться вже не про долю уряду. Згідно з Конституцією, новообраний президент буде формувати новий уряд, а старий піде у відставку. Однак погодьтеся: незважаючи на всі передвиборні пристрасті й інтереси сторін, що змагаються, ні сьогодні, ні завтра не можна приносити економіку в жертву політичним дискусіям. Уряд має стабільно і плідно працювати. І я дуже сподіваюся, що це розуміють усі, і нам вдасться не допустити у вересні відставку уряду. Адже префікс «що виконує обов'язки» не може бути стимулом для ефективної роботи. Це небезпечно для України.
Що стосується моєї ролі в УСПП, то найближчим часом збереться правління. Буде розглянуто і мій статус. Вочевидь, якийсь період я буду залишатися президентом. Тим більше, що звільнення з цього поста можливе тільки за рішенням з'їзду.
— Ви щойно повернулися з поїздки шахтарськими регіонами, де закликали гірників до компромісів. Чи даєте ви собі звіт у тому, що кожний із них щодня так важко працює і так ризикує, що може просто не дожити до здійснення цього компромісу?
— Робота шахтарів, справді, найважча. І ціна вугілля дуже висока. А коли мова йде про людське життя, то тут ні з чим і зіставити. Однак ефективність розв'язання шахтарських проблем може бути забезпечена лише глибоким системним і комплексним підходом, здійсненням державної програми. Сьогодні в Україні тільки чотири шахти рентабельні. Отож справа тут не тільки в держдотаціях чи інвестиціях, а в структурних реформах у цій галузі. Мова йде про долі сотень тисяч людей. І тільки довгострокові державні програми можуть дати нашим гірникам та їхнім сім'ям упевненість у майбутньому. Природно, при цьому не можна ухилятися і від поточних проблем — заборгованості держави і шахт із зарплат, регресів. Ми будемо їх вирішувати на рівні кожної конкретної людини насамперед через підвищення конкурентоспроможності та економічної ефективності галузі загалом.
— Анатолію Кириловичу, чи вважаєте ви надійним тилом НДП — партію, яку останнім часом дуже потіснила інша пропрезидентська команда — СДПУ(о)?
— У принципі, це проблема не тільки НДП. Політична структуризація нашого суспільства ще не завершена. Сьогодні це наш серйозний недолік. Вплив так званої урядової партії на рішення, що приймаються на державному рівні, відверто кажучи, незначний. Це — наш недолік. Він пов'язаний з тим, що в країні не створено могутнього середнього класу. Коли це станеться, то сформуються і відповідні політичні сили, які зможуть боротися за владу конституційним шляхом, беручи на себе відповідальність за стан у країні в разі перемоги на виборах. Тому сьогодні, скажемо прямо, політична структуризація, яка не спирається на реальні соціально-економічні ринкові реформи, впливає лише незначним чином, у тому числі і на кадрову політику.
